Він увічнив великих українців
22 (9 за старим стилем) лютого 1835 року на етнічних білоруських землях Смоленщини народився видатний скульптор XІX століття Михайло Йосипович Микешин (помер 31 січня 1896 року) – автор ряду монументальних пам’ятників, в т. ч. і діячам української історії та культури.
1858 р. Михайло Микешин, який щойно закінчив Академію мистецтв в Санкт-Петербурзі, познайомився із випускником цієї ж академії початку 1840-х рр., який перед тим відбув 10-річну солдатчину – мова про Тараса Шевченка. М. Микешин ілюстрував поезії Кобзаря, створив скульптурні портрети Шевченка, публікував спогади і матеріали про великого сина України. У 1890-х рр. з метою увічнення його пам’яті він став співорганізатором «Товариства імені Тараса Шевченка» для допомоги петербурзьким студентам – вихідцям з українських земель.
В 1850 р. М. Микешин переміг на конкурсі проектів пам’ятника «Тисячоліттю Росії» (мався на увазі ювілей легендарного запрошення князів – варягів на Русь у 862 р.). Його проект передбачав розмістити в нижній частині монумента горельєфні постаті видатних історичних діячів східного слов’янства, і серед них – Тараса Шевченка, який тоді, під час роботи над проектом, якраз відійшов у вічність. Однак на офіційному пам’ятнику імперії її «политическому преступнику» місця «не полагалось», тож спроба першого увічнення пам’яті Тараса Шевченка засобами монументальної скульптури не здійснилася.
Серед 109 горельєфних постатей монумента авторства Михайла Микешина у Новгороді – і київський воєвода Василь-Костянтин Острозький – фундатор Острозької слов’яно-греко-латинської академії і Острозької Біблії. Наш князь стоїть в ряду 39 великих просвітників, розпочатому святими рівноапостольними Кирилом та Мефодієм і продовженому прямими предками володаря Острога – теж рівноапостольними княгинею Ольгою і Володимиром Великим.
А 1888 р. у Києві на площі біля святої Софії було урочисто відкрито знаменитий пам’ятник Богдану Хмельницькому роботи академіка Михайла Микешина. Імперська влада Росії гадала, що цим увічнює своє панування над Україною (напис на постаменті монумента гласив: «Богдану Хмельницкому – единая и неделимая Россия»). Але саме біля цього пам’ятника Богдану 7 (20) листопада 1917 р. було проголошено Українську Народну Республіку, а 9 (22) січня 1918 р. – її державну незалежність. Через рік, 22 січня 1919 р. тут здійснився Акт Соборності українських земель в єдиній державі.
Микола Манько
директор ДІКЗ м. Острога