Відома в СРСР артистка працювала у Вілії

Тридцять років тому – 22 липня 1986 р. – померла геніальна актриса українського театру і кіно Наталія Ужвій, кілька років життя і педагогічної праці якої були пов’язані з Острожчиною.

Вона народилася 27 серпня (8 вересня) 1898 р. у містечку Любомль на Волині, в селянській сім’ї, змогла закінчити спочатку залізничну, а після неї і міську школу, працювала швачкою, займалася самоосвітою і наполегливо готувалася до екзаменів на право вчителювання у сільській школі. Свою трудову діяльність сільської вчительки Наталія Ужвій розпочала в 1915 р. у с. Милятин Сіянецької волості – на малій батьківщині українського поета Олекси Стефановича.

Рівно 100 років тому – у 1916 р. – вона перейшла у відому церковно-парафіяльну школу с. Вілія Кунівської волості того ж Острозького повіту Волинської губернії. Опікунами цієї школи були видатний медик і перший міністр охорони здоров’я Російської імперії Георгій Рейн та його дружина. Через кілька десятиліть с. Вілія стане відоме як батьківщина культового письменника-комуніста Миколи Островського. Самого  найтиражованішого із народжених в Україні авторів Наталія Ужвій вже не вчила – на той час син відставного унтер-офіцера і чешки-колоністки Микола Островський, його батьки і старші сестри, що, як і Наталія Ужвій, стали шкільними вчительками, на той час вже залишили село Вілія, в якому дев’ятирічний Миколка справді закінчив сільську церковно-парафіяльну школу.

У 1913 р. за проектом волинського єпархіального архітектора Володимира Леонтовича (відомого своїми роботами з реставрації Острозького замку) у с. Вілія було споруджено нову будівлю церковно-парафіяльної школи, в якій у 1916 – 1918 рр. і працювала Наталія Ужвій. Пізніше в пореволюційні роки вона вчителювала на Полтавщині (Золотоноша) і там увійшла в українське театральне життя, ставши невдовзі провідною актрисою театру «Березіль» у Харкові, а  пізніше – театру ім. Івана Франка у Києві.

У літературі, як правило, не називають прізвища її першого чоловіка, з яким вона одружилася у 1922 р.

Другим її чоловіком став класик української поезії ХХ ст. Михайль Семенко, розстріляний у розпал Великого терору 1937 р. Син від цього шлюбу помер студентом від менінгіту. Малям разом із матір’ю він позував для скульптурної групи «Катерина з дитиною» для відомого пам’ятника Т. Шевченку у Харкові. А третій чоловік Наталії Ужвій – народний артист СРСР Євген Пономаренко – запам’ятався багатьом жителям Острога і Вілії, адже він неодмінно супроводжував дружину під час її відвідин місць учительської молодості.

Офіційна біографія Наталії Ужвій багата на титули і відзнаки – Народна артистка СРСР, Герой соціалістичної праці, лауреат  трьох Сталінських премій. У роки війни з нацизмом вона зіграла головну роль матері-партизанки Олени Костюк у фільмі Марка Донського «Райдуга» за повістю Ванди Василевської. Ця робота стала найвизначнішим звершенням її життя в театрі й кіно. Можна іноді прочитати, що фільм «Райдуга» із Наталією Ужвій у головній ролі отримав американську премію «Оскар». Насправді, цю премію в номінації «Кращий фільм іноземною мовою» вперше вручили лише у 1947 р. Але цей поголос про оскарівську статуетку фільму «Райдуга» має під собою певні реальні підстави – ця картина дійсно отримала Головний приз Асоціації кінокритиків США та Вищий приз газети «Дейлі ньюс» «За кращий іноземний фільм в американському прокаті 1944 р.». «Райдуга» була нагороджена і третьою відзнакою – призом Національної ради кінооглядачів США.

Прем’єра фільму із Наталією Ужвій у головній ролі відбувалася 24 січня 1944 р., тож він став однією з перших кінокартин, що їх могли побачити жителі визволених від нацистів Острога, Рівного, Луцька.

На знімку знизу: ювілейна монета, присвячена видатній актрисі (з фондів Державного історико-культурного заповідника м. Острога).

Микола Манько
заступник директора з наукової роботи ДІКЗ м. Острога