Уродженець Новомалинського замку Кшиштоф Довгялло – автор культової пісні робітничого протесту в «Народній Польщі».

Кшиштоф Довгялло народився 30 червня 1938 року в шляхетській родині власників старовинного новомалинського замку під Острогом (за тогочасним  адміністративним поділом село Новомалин належало до однойменної гміни Здолбунівського повіту Волинського воєводства).

Простежимо родовід Кшиштофа Довгялло від відомого власника Новомалинського замку кінця XVIII ст.

1) Канут Фелікс Малинський,
подружжя – Ельжбета, княжна Четвертинська;

2) Касильда з Малинських Сосновська,
подружжя – Станіслав Сосновський;

3) Євгенія із Сосновських Фальковська,
подружжя – Зигмунт – Октавіан Фальковський;

4) Октавія  з Фальковських Ходкевич,
подружжя – Ян-Кароль –Ходкевич;

5) Анна з Ходкевичів Довгялло,
подружжя – Домінік Довгялло;

6) Кароль Довгялло,
подружжя – Софія з Потуліцьких;

Отже, згідно цієї генеалогічної реконструкції, Кшиштоф Довгялло є праправнуком сестри видатного скульптора Томаша-Оскара Сосновського (тобто його двою­рід­ним праправнуком і нащадком у VII коліні. Фелікса Канута Малинського – фундатора (1778 р.) костелу і монастиря капуцинів в Острозі (нині це приміщення Старомонастирського корпусу Національного університету «Острозька академія» і студентсько викладацького храму в ім’я преподобного Федора, князя Острозького в юрисдикції УПЦ КП).

Також Кшиштоф Довгялло по дружинні згаданого вище Канута  Фелікса Малинського Ельжбеті, княжні Чар­то­­рийській є нащадком у VIII коліні князя Святослава Четвертинського. Цей князь, в свою чергу – згідно генеало­гічних реконструкцій Леонтія Войтовича, – є нащадком у IX коліні основоположника династії князя Олександра Четвертні (помер 1388 р.). Згідно цих же реконструкцій Л. Войтовича, перший князь Четвертинський – нащадок Володимира Великого у XIII коліні і легендарного Рюрика – у XVI коліні. Відповідно, і наш уродженець Новомалина Кшиштоф Довгялло є нащадком у XVI коліні основоположника династії Четвертинських князя Олександра, нащадком у XXVIII коліні Володимира Великого, і у XXXI коліні – Рюрика.

Як згадує старший брат Кшиштофа Анджей, глава родини Кароль Довгялло отримав цей замок і маєток в Новомалині у спадщину по матері. За її заповітом, це мала бути неподільна в майбутньому цілісність, якою Кароль зобов’язувався особисто управляти, водночас виплачуючи відсотки своїм сестрам та чисельним – з ближчої чи дальшої рідні – іншим спадкоємцям, що мали право на свою частку спадщини в Новомалині. Відповідно, Кароль Довгялло отримував свою частку прибутків від господарства, куди входила і винагорода за управлінську працю.

Офіцер царської армії, а згодом – Війська Польського у званні ротмістра, у 1920-1930-х роках голова повітової організації Союзу землян (землевласників) Волині, Кароль Довгялло після встановлення Радянської влади у краї був депортований (разом з іншим відомим місцевим поляком та відставним офіцером – бургомістром Острога Станіславом Жураковським). Місцем останнього спочинку загиблого батька старший син вважає, найімовірніше, Биківню під Києвом.

Мати родини – Софія із роду Потуліцьких –  із дітьми, серед яких був і наймолодший син Кшиштоф, змогла виїхати з родиною в Острог, звідти у Львів, а пізніше отримати перепустку для виїзду у німецьку зону окупації Польщі – на територію Генеральної Губернії (вона була варшав’янкою за походженням, тут проживала вся її родина, тут народилися троє із п’яти її дітей. Єдина дочка померла раніше, старший син Домінік – боєць Армії Крайової – загинув у Варшавському повстанні, сама Софія Довгялло теж загинула в дні повстання). У лихоліттях війни вижили троє із молодших синів подружжя Довгяллів, яким судилося самостійно ставати на ноги в умовах Польської Народної Республіки. Анжей Довгялло (1928 р. н.) став вченим біологом. Старший із народжених в Новомалині братів – Ян Роман Довгялло (1932 р. н.) – професор геології, співробітник Польської академії наук. Як і молодший брат Кшиштоф, він теж був активістом «Солідарності», одним із організаторів її структур в установах академії.

У 1962 році К. Довгялло закінчив відділення архітектури Гданської Політехніки і надалі працював у Гдині за фахом у міській архітектурно-проектній організації. У буремному 1980 році очолив страйковий комітет своєї організації і вступив у лави Незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність»; обирався до складу її регіонального керівництва у Гданську. І з самого початку належав до прихильників радикального крила опозиційної профспілки, очолюваного Анджеєм Гвяздою, яке протистояло помір­ковано компромісній лінії Леха Валєнси. Саме в перші дні робітничих протестів 1980 р. Кшиштоф Довгялло написав «Баладу про Янека Вишнєвського», текст якої поклав на музику і вперше виконав опозиційний активіст Мєчислав Холєва. Пісня стала свого роду гімном польського робітничого і опозиційного руху.

Після введення керівництвом Польської об’єднаної робітничої партії військового стану в країні К. Довгялло у 1981-1983 роки був інтернований, а в 1982 році додатково отримав  чотирирічний термін ув’язнення, з якого умовно звільнився у наступному році і зразу розпочав роботу у підпільних структурах «Солідарності». В 1984 році був вдруге заарештований, але потрапив під амністію 1985 року в ув’язненні редагував нелегальну тюремну газету, розподіляв надану Костелом допомогу в’язням, організовував серед них протестні акції. На свободі редагував Бюлетень соціальної самооборони «Gryps», у 1986-1988 роках входив до керів­ництва Гданського підпільного профцентру. Активний учасник страйкового руху у 1988 році, що змусив владу  ПНР до переговорів і компромісу із «Солідарністю».

Після докорінних змін у суспільно-політичному устрої Польщі Кшиштоф Довгялло обіймав посаду віце-президента Міжнародної організації праці (1989-1993). Того ж 1989 року був обраний депутатом сейму від Громадянського комітету «Солідарність». В III Речі Посполитій послідовно перебував в ліберальному крилі «пост – Солідарності», що групувалося в різні роки навколо Збігнєва Буяка, Тадеуша Мазовецького, Гелени Сухоцької, пізніше – Дональда Туска.

Травень 1989 р., Ґдиня, Польща. Мітинг “Солідарності” напередодні парламентських виборів. На фото кандидати до Сейму і Сенату, з ліва на право: Кшиштоф Довгялло, Лех Качинський, Богдан Ліс, Чеслав Новак. Фото: Лешек Пенкальський, Архів фотографій Центру “КАРТА”

Обирався депутатом місцевого самоврядування міста Сопот. А за основною професією, здобутою у Гданській Політехніці 1962 року, працював на чолі приватної архітектурно-проектної фірми «Dowgiallo & Swerpet». Одружений, має трьох синів і дочку. 2007 року (за президенства Леха Качинського) був нагороджений Командорським хрестом із зіркою Ордена Відродження Польщі.

«Балада про Янека Вишневського» була написана Кшиштофом Довгялло на початку робітничих протестів 1980 року на Балтійському узбережжі. Присвячувалася вона пам’яті про трагічні події 17 грудня 1970 року в Гдині. В той день армійські і міліцейські підрозділи за розпорядженням патрійно-державного керівництва Польської Народної Республіки відкрили вогонь по робітниках-корабелах, що вийшли на акції протесту. При цьому загинуло 13 чоловік, в т. ч. і 18-річний робітник Збігнев Годлевський (сам він не приймав участь в робітничих акціях, а просто прямував на роботу). Ім’я Збігнева Годлевського, як і інших полегих 17 грудня 1970 року гдинських робітників, приховувалося владою, тому герой балади Кшиштофа Довгялло отримав збірне – досить поширене в Польщі – ім’я та прізвище Янека Вишневського.

Krzysztof Dowgiałło

Ballada o Janku Wiśniewskim

Chłopcy z Grabówka, chłopcy z Chyloni
Dzisiaj milicja użyła broni
Dzielniśmy stali i celnie rzucali
Janek Wiśniewski padł

Na drzwiach ponieśli go Świętojańską
Naprzeciw glinom, naprzeciw tankom
Chłopcy stoczniowcy pomścijcie druha
Janek Wiśniewski padł

Huczą petardy, ścielą się gazy
Na robotników sypią się razy
Padają dzieci, starcy, kobiety
Janek Wiśniewski padł

Jeden zraniony, drugi pobity
Krwi się zachciało słupskim bandytom
To partia strzela do robotników
Janek Wiśniewski padł
Krwawy Kociołek, to kat Trójmiasta
Przez niego giną starcy, niewiasty
Poczekaj draniu, my cię dostaniem
Janek Wiśniewski padł

Stoczniowcy Gdyni, stoczniowcy Gdańska
Idźcie do domu, skończona walka
Świat się dowiedział, nic nie powiedział
Janek Wiśniewski padł

Nie płaczcie matki, to nie na darmo
Nad stocznią sztandar z czarną kokardą
Za chleb i wolność, i nową Polskę
Janek Wiśniewski padł

Деякі коментарі до реалій і топоніміки тексту балади. Грабувек, Хильоня – робітничі райони Гдині. «Слупські бандити» – випускники міліцейського училища у Слупську. «Кривавий Кочьолек» – Станіслав Кочьолек, на той час член Політбюро ЦК ПОРП і віце-прем’єр уряду ПНР. Труймясто – міський конгламерат Гданська, Сопота і Гдині на Балтійському узбережжі, традиційний центр робітничих протестів в ПНР.

Балада і надалі живе самостійним життям. Іменем літературного персонажа Янека Вишневського в Польщі називають вулиці. Пісня на слова Кшиштофа Довгялло виконується у знаменитому фільмі Анджея Вайди «Людина із заліза», є саундтреком фільму «Чорний четвер» Антонія Краузе. Виконується ця пісня і у фільмі Владислава Пасіковського «Пси» (там її співають п’яні офіцери польсь­кої держбезпеки, тягаючи на собі такого ж п’яного колегу); (ця сцена викликала обурення і протести колишніх учасників страйкового руху).

Будемо сподіватися, що з’явиться мистецький, чи, принаймні, кваліфікований поетичний переклад балади Кшиштофа Довгялло на українську мову – і як мову землі, на якій народився автор балади, і як мову народу, що здійснив Революцію Гідності і нині зі зброєю в руках захищає своє право «на хліб, і свободу, і нову Україну», і якому надзвичайно зрозумілими і близькими стали реалії і настрої польських протестів вже далеких 1970  і 1980 років.

Микола Манько
заступник директора з наукової роботи ДІКЗ м. Острога.

Література

  1. Бірюліна О. Витоки та історія роду Єло-Малинських за матеріалами Новомалинського родинного архіву // Волинська книга: історія, дослідження, колекціонування. Науковий збірник. – Вип. 1. – Острог 2005 р. – С. 29-39.
  2. Войтович В. Томаш Оскар Сосновський. Скульптура класицизму. – Рівне: видавець В.Войтович, 2015. – 300 с.: іл.
  3. Войтович Л. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. – К., 1992;
  4. Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. – 649 с.
  5. Манько М. До питання про час заснування та дату першої писемної згадки про Новомалин // Острозький краєзн. зб. – Острог, 2008. – Вип. 3. – С. 57-67.
  6. Новомалин у просторі і часі: краєзнавче дослідження волинського села: монографія / [М. М. Лаврук, А. В. Мельник, М. П. Манько та ін.]; за ред. М. М. Лаврук, А. В. Мельника. – Харків: Чайка, 2013. – 744 с.: іл.
  7. Спогади Анджея Довгялло про Новомалин у 30-х роках XX ст.// Новомалин у просторі і часі: краєзнавче дослідження волинського села… – С. 388-399.
  8. Kardaszewicz St. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga. Materiały do historyi Wołynia. Z przedmową Aleksandra Jabłonowskiego oraz życiorysem autora przez Henryka Mościckiego. – Warszawa-Kraków, 1913. – S….
  9. Ballada o Janku Wiśniewskim [Електронний ресурс] / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. – Режим доступу: https://pl.wikipedia.org/wiki/Ballada_o_Janku_Wi%C5%9Bniewskim.
  10. Krzysztof Dowgiałło [Електронний ресурс] / Матеріал з Вікіпедії– вільної енциклопедії. – Режим доступу: https://pl.wikipedia.org/wiki/Krzysztof_Dowgia%C5%82%C5%82o.