Три роки нашого болю

У п’ятницю, 17 лютого, на третьому поверсі замку князів Острозьких, в експозиції краєзнавчого музею Державного історико-культурного заповідника м. Острога, відкрилась тимчасова виставка, присвячена Дню Небесної Сотні. Оглядаючи її, можна відтворити в пам’яті ті буремні події. Нагадаю, що протести в 2013 році почалися з непідписання договору про асоціацію з ЄС. Хоча причина була дещо глибшою – не можна було допускати Януковича до влади, тим більше її узурпації. Не можна було допускати, щоб на вулиці виходили студенти. І ось вже більше 1096 днів і ночей минуло з того часу, а наче нічого й не було три роки тому…

Запитань більше, ніж відповідей. Учасники Революції Гідності віддали найцінніше – своє життя, щоб Україна встала з колін, щоб наша країна була справжньою європейською державою. Віддали своє життя за волю, незалежність і державний суверенітет.

Учасники Революції Гідності – звичайні люди з різних куточків нашої держави – це студенти, науковці, робітники, підприємці, вчителі. Якби не Майдан, вони б ніколи не зустрілися, спільна ідея усіх їх об’єднала. Період з 18 по 20 лютого був найжахливішим. У ті дні гинула Небесна Сотня. Перші Герої, які відійшли до Небесної Сотні, – Михайло Жизневський,

Сергій Нігоян, Юрій Вербицький, Роман Сеник… Після того були інші загиблі. «Душу й тіло ми положим»… рядки гімну України стали пророчими. З ними  стояли на морозі, йшли голіруч на озброєних силовиків. Сьогодні бентежить тільки одне: щоб подвиг Героїв Небесної Сотні не був марним.

Для підтвердження сказаного вище хочу процитувати фрагмент із статті, присвяченій подіям на київському Майдані. «На тій лютневій сцені Майдану 2014 р. страшного фільму, сценарій якого написали недобрі  люди, Сашкове життя обірвала куля. Снайпер поцілив юнакові в голову. Це сталося на Інститутській. Телефонну слухавку бере Володимир, Олександрів батько.

– Річниця? Треба відвідувати? Поставити галочку? – обурюється. У голосі батька невловимий біль. Це як рана, що кровить. – Чому зазвичай згадують про нас лише напередодні 20 лютого? Чому ніхто не цікавиться протягом року? Ви навіть не здогадуєтесь, що коїться в моїй душі та серці.

– 100 життів батько віддав би, якби тодішня синова куля була його, – каже батько одного із загиблих Героїв Небесної Сотні Олександра Храпаченка. – Хочете, щоб розповів, як нам нині? А навіщо? Думаєте, що мої слова хтось чує? Довкруги – мури байдужості. Чиновницької. Вибачте. – І довгий гудок у телефонній трубці…

На виставці в краєзнавчому музеї представлені речовий та документальний матеріали, присвячені лютневим подіям Майдану 2014 року. Це щит, бронежилет, каски, бита, «булижник» з Майдану, «йожик», книги, фото Небесної Сотні, розстрілів на Майдані, прапори. Експонується також книга Анатолія Криловця «Революція Гідності. Війна», яку він подарував для музею.

Я дуже хочу подякувати директору музею Острозької академії Анастасії Хеленюк, яка передала на виставку багато цікавих матеріалів, зокрема, фото Небесної Сотні. Також хочу подякувати працівникам міської бібліотеки, які передали книги, присвячені темі виставки.

Працівники заповідника запрошують всіх острожан, гостей міста, учнівську молодь відвідати виставку. Ми працюємо щоденно, крім понеділка, з 10 до 17 год., без обідньої перерви.

Ніна Німчинська.