Там, під древнім замком…

75 років тому відбулося перше значне бойове зіткнення українських повстанців із німецькими нацистами на Острожчині. Його місцем став старовинний замок у селі Новомалині, що під назвою Глухні відоме з 14 липня 1437 р.

16 травня 1943 р. повстанська чота (взвод) із відділу «Чорноморця» на чолі із самим організатором і командиром цього відділу уродженцем с. Хорів Євгеном Басюком вирушила на роззброєння німецького гарнізону замку, де окупаційна влада створила державний маєток. Напад повстанців, очевидно, не був належно підготовлений; до того ж нацисти мали за собою перевагу надійних замкових укріплень, які сьогодні вражають туристів. Було вбито лише одного німця; командир відділу отримав 12 поранень і був відправлений у повстанські шпиталі в Точивицькому лісі, а пізніше – на північ Рівненщини, де був прооперований.

Євген Басюк народився 14 квітня 1922 р. в с. Хорів на Острожчині в селянській родині. Закінчив семирічну школу, навчався у слюсарній школі в Ковелі, яку не закінчив через матеріальні обставини. Шістнадцятирічним юнаком відбув на Закарпаття, де добровольцем взяв участь в боях з угорцями в оборону державності Карпатської України, був поранений, пройшов угорський табір для військовополонених. Звільнився з полону за німецьким посередництвом, навчався за дорученням проводу ОУН в німецькій офіцерській школі, отримав звання лейтенанта. За вказівкою того ж проводу відмовився від служби в німецькій армії і жив на допомогу від українських добродійних організацій підтримки ветеранів війни на Закарпатті.

З початком радянсько-німецької війни Є. Басюк повернувся в рідне село Хорів. Від організаційних очільників він отримав призначення на посаду коменданта легальної молодіжної організації «Січ» по Гощанському району. Через три дні ця організація була заборонена нацистською владою. Є Басюк працював експедитором  в кооперативі м. Острога , у березні 1942 р. був заарештований за звинуваченням у членстві в ОУН і відмові служити в німецькій армії після офіцерської школи. Засуджений до смертної кари, він втік із концтабору поблизу Тучина і перейшов на нелегальне становище.

З 23 березня 1943 р. Є. Басюк (організаційне псевдо «Чорноморець») приступив до формування першого в наших краях збройного відділу майбутньої повстанської армії. Місцем його дислокації стали Точивицькі ліси. Спочатку відділ нараховував 6, на 12 квітня – 35, на 18 квітня – 65 бійців. 19 квітня  відбулося бойове хрещення відділу «Чорноморця». Разом із бійцями сусіднього відділу «Сталевого» (А. Шеремета) повстанці загальною кількістю 120 чоловік вступили в бій з німцями і угорцями в с. Будераж. Бійці «Чорноморця» втратили 7, ворог – 15 вбитих. Наступним бойовим тереном повстанців з Точивицького лісу став згаданий вище бій за Новомалинський замок і німецький державний маєток у ньому.

А подальша біографія уродженця Хорова (його повстанські бойові і організаційні заслуги аж до посад курінного і шефа штабу з’єднання «Холодний Яр», створеного для перенесення бойових дій на батьківщину Шевченка – тоді південь Київської області; участь у знаменитому бою під Гурбами; звання поручника УПА і нагородження Срібним Хрестом бойової заслуги 2-го класу; арешт чекістами у рідному селі у вересні 1944 р.; п’ятирічна співпраця в спецзагоні МДБ з боротьби з повстанцями і населенням, що їх підтримувало; новий арешт – вже за  мародерство, хабарництво і здирництво з мирного населення; радянські табори, де він був битий в’язнями за співпрацю з адміністрацією і компетентними органами) – про це можна прочитати на відомому сайті «Історична правда», очолюваному Вахтангом Кіпіані. За даними цього ж сайту, ще перед 2010 р. Євген Басюк – як заслужений ветеран війни і «борець з німецькими і українськими фашистами» брав участь у пропагандистській телепередачі одного з «дуже дружніх» Україні московських каналів.

Микола Манько
заступник директора з наукової роботи ДІКЗ м. Острога.