Сто двадцять п’ять років як один день

На початку березня 1893 р. офіційна житомирська газета «Волынские губернские ведомости» опублікувала зведені дані про середні торгівельні ціни на провіант, фураж і паливо по губернії, в тому числі по Острогу. Отож, у 1893 р. ціна 8 пудів (1 пуд = 16.38 кг) жита становила 5,80 рублів; 8 пудів ячмінної крупи – 9,20 рублів; 8 пудів пшоняної крупи – 9,40 рублів; 8 пудів гречаної крупи – 16,40 рублів; 1 пуда м’яса першого сорту – 2,80 рублів; 1 пуда коров’ячого масла – 9,60 рублів. Один сажень (приблизно 9,7 кубометрів) дубових дров можна було придбати за 9,50 рублів, грабових – за 12,50 рублів, березових – за 11,20 рублів.

Якщо користуватися більш звичними для наступних поколінь міжнародними метричними мірами ваги та об’єму, то в 1893 р. 1 кг жита коштував 4,4 копійки; 1 кг ячмінної крупи – 7,0 копійки; 1 кг пшоняної крупи – 7,2 копійки; 1 кг гречаної крупи – 12,6 копійки. Відповідно, ціна 1 кг м’яса першого сорту була 17,5 копійки, а 1 кг коров’ячого масла – 60,0 копійки. 1 кубометр дубових дров обійшовся б покупцеві приблизно в 0,97 рублів, грабових – 1,28 рублів, березових – 1,14 рублів.

Звичайно, ціни на ці предмети першої необхідності в далекому 1893 р. мало що скажуть сучасному читачеві без інформації про оплату праці в той час. Той же офіційний часопис повідомляє нам, що в Острозі піший найманий поденний працівник отримував в день 0,62 рублі; такий же поденний працівник із власним конем – 1,60 рублів; а із власним  волом – 1,80 рублів. Для порівняння, учитель Острозької прогімназії, що мав, кажучи сучасним сленгом, повну ставку (тоді це було 12 тижневих уроків по 2 академічні години кожен) отримував 900 рублів річного жалування (плюс 75 рублів за кожен додатковий тижневий урок). Городовий (рядовий міський поліцейський) мав річне жалування у 150 –180 рублів, а його колега – сільський поліцейський урядник – у 200 рублів. Справник (начальник повітового поліцейського управління) обходився казні у 1500 рублів, поліцейський становий пристав (їх в Острозькому повіті було 3) – у 600 рублів. Річне утримання піхотного підпоручика Острозького гарнізону становило 677 рублів, ротного командира у званні штабс-капітана – 1300 рублів, а їх полкового командира – 4 511 рублів. Середня заробітна плата промислового робітника у столицях імперії досягала 232 рублі в рік у Пітері і 167 рублів у Москві; зрозуміло, в повітовому Острозі вона була значно нижчою.

Абстрагуємося від інших тогочасних і сучасних реалій (тривалості робочого дня і тижня, оподаткування, соціальних гарантій чи їх відсутності) і візьмемо за мінімальну заробітну плату у 1893 р. ту, яку отримував в Острозі піший поденний працівник (це, нагадуємо, 62 коп. в день). Звичайно, жіноча праця оплачувалася значно нижче, особливо, хатньої прислуги (яка, щоправда, нерідко мала від хазяїв домашні харчі, куток для проживання, іноді й одежину).

Отож, якщо цю умовну мінімальну заробітну плату (62 коп. в день) 1893 р. співставити із мінімальною – з 1 січня 2017 р. – сучасною заробітною платою (а це приблизно 20 грн. за годину, тобто, 160 грн. за добу), то 1 рубель заробітної плати 1893 р. буде еквівалентний приблизно 250 грн. 2017 р. А як щодо їх купівельної спроможності відносно товарів першої необхідності?

На мінімальну заробітну плату 1893 р. можна було придбати 14,1 кг жита (нині цей продукт не найбільш актуальний); (вкажемо, що на мінімальну денну плату 2017 р. можна придбати не менше 20 кг пшеничного борошна). За день у 1893 р. цей умовний працівник заробляв на 8,85 кг ячної крупи (у 2017 р. отримувач «мінімалки» міг розраховувати на 26,5 кг цього дуже корисного продукту); пшоняної крупи, відповідно, 7,2 і 14,5 кг; гречаної крупи – 4,9 і 5,5 кг. Отже, за винятком гречки, в наші дні за мінімальну зарплату можна купити у 2 – 3 рази більше борошна та круп.

Щодо продуктів тваринництва, то в 1893 р. на нашу умовну денну «мінімалку» купувалося 3,52 кг першосортного м’яса; в 2017 р. на неї навряд чи придбаємо більше 2 кг. Дуже дорогим продуктом «за царя» було коров’яче масло: за денну умовну «мінімалку» в 1893 р. його можна було купити не більше 1 кг. А зараз, залежно від якості, за 160 грн. «мінімалки» купуємо 1,2 – 1,5 кг масла.

Актуальним і в далекому 1893 р., і в наші дні є питання опалення домівок. Кубічним сажнем дров тоді можна було забезпечити опалення хатини і приготування їжі для родини. Для його придбання пішому поденному працівникові потрібно було відпрацювати від 16 – 17 (за дубові дрова) до 18 – 19 (за березові) і 20 – 21 (за грабові) робочих днів. Сьогодні, при ціні 1 складометра хороших дров у 300 грн., давній кубічний сажень (а це приблизно 13 складометрів) обійдеться у 3900 грн., тобто, у 24 – 25 робочих днів працівника з мінімальною заробітною платою.

125 років кількох поколінь промайнули як один день.

Микола Манько.