Станіслав Кардашевич – автор давньої історії Острога

Восьмого травня 1826 року – 190 років тому – народився Станіслав Кардашевич – невтомний краєзнавець-дослідник історії Острога, де пройшло майже все його життя і в якому він помер 16 жовтня 1887 року, і був похований на старому римо-католицькому цвинтарі.

Це, мабуть, перший автор значної краєзнавчої праці про Острог, проживання якого чи праця в нашому місті не були лише одним із довших чи коротших епізодів біографії. Скажімо, для Володимира Домбровського, Миколи Костомарова чи Юзефа Крашевського приїзд в Острог був черговою недовгою науковою чи письменницькою екскурсією. Яків Лобачевский (єпископ Острозький Ієрофей) здобув у Волинській духовній семінарії в Острозі середню богословську освіту, пізніше викладав у ній і займав там посаду інспектора, перебував у штаті Острозького Преображенського монастиря, але останні півстоліття його життя і діяльності пройшли в обителях Загайців, Почаєва, Дерманя. Яким Перлштейн певний час викладав у Острозькому дворянському училищі (попереднику нашої гімназії), але пізніше бачимо його в Житомирі на посаді редактора часопису «Волынские губернские ведомости».

Щодо Станіслава Кардашевича, то його правнича, громадська і наукова діяльність розпочалася в Острозі у 18-річному віці і тривала до останніх років його життя. Не виключено (бо відомостей із його життєпису не так багато), що й вчився він теж у Острозі – «місті шкіл», як його називали.

Народився Ст. Кардашевич у міс течку Білогородка сусіднього Заславського (Ізяславського) повіту у польській (чи полонізованій) шляхетській родині латинського обряду, яка в умовах російського панування зберегла і підтвердила свою належність до дворянства (9/10 дрібної шляхти Правобережної України цього не змогли зробити), але, очевидно, значної земельної посілості не мала. Та певна освіта і належність до дворянства відкривали шлях до кар’єри правника – найпочеснішого після військової служби заняття для шляхтича. Тож із 1844 по 1869 рік – повне 25-річчя, необхідне для вислуги пенсії – Ст. Кардашевич працює секретарем Острозького повітового суду, водночас виконує секретарські обов’язки при маршалку (виборному предводителю дворянства) Острозького повіту.

Суд тоді розміщувався у замку князів Острозьких; Замкова гора, в честь якої названа наша газета, тоді навіть в офіційних документах іменувалася Судовою. Обидві посади і обов’язки, з ними пов’язані, давали доступ до судових, міських, а також приватних шляхетських архів (у відставці Ст. Кардашевич займався адвокатурою). Тож допитливій людині відкривалася можливість не лише з книг і журнальних статтей, а й з архівних документів, свідчень старожилів заглиблюватися в історію Острога, нагромаджувати матеріал, невідомий навіть професійним історикам.

Підсумком багаторічних наукових захоплень Ст. Кардашевича стала польськомовна монографія «Давня історія міста Острога. Матеріали до історії Волині». Вона побачила світ лише через чверть віку після смерті її автора 1913 р. у Кракові, тобто за межами Російської імперії. Редактором видання і автором передмови був видатний польський історик-україніст  Александр Яблоновський. У 2013 р. книгу перевидала редакція острозького римо-католицького часопису «Волання з Волині» у рамках своєї однойменної бібліотечної серії. Дослідники Острогіани не раз вказували на потребу видання цієї цінної монографії згідно оригіналу рукопису книги, що зберігається у Національній бібліотеці Варшави, а також про її український переклад. Немало зробив для популяризації імені та спадщини історика ХІХ ст. видатний український історик-джерелознавець Микола Ковальський, що жив на острозькій вулиці імені Станіслава Кардашевича (на цій же вулиці розміщена й редакція часопису «Волання з Волині»).

У 1938 році краєзнавець та археолог Йосип Новицький віднайшов могилу Станіслава Кардашевича на старому католицькому цвинтарі Острога. Тоді ж члени Польського краєзнавчого товариства встановили на могилі новий пам’ятник. Але в кінці 1960-х років старий цвинтар був знищений, а на його місці було згодом збудовано стадіон. Фрагмент (постамент) могильного пам’ятника С. Кардашевичу можна побачити нині біля входу в замок, де він працював 25 років, і де вперше тримав у руках історичні документи, що лягли в основу його наукової праці.

Згадаємо принагідно, що син Станіслава Кардашевича, уродженець Острога Казимир (15 березня 1855 – 21 квітня 1945 рр.) був визначним лікарем і книгознавцем, генералом медичної служби російської імператорської армії, а пізніше – Війська Польського. Як і батько, у відставці зайнявся науковою працею, ставши організатором і керівником відділу стародруків і рукописів Публічної бібліотеки столичного міста Варшави.

Микола Манько,
заступник директора з наукової роботи ДІКЗ м. Острога.