Соломон Лурія – другий острозький равин

Чотириста сорок п’ять років тому – 7 листопада 1573 р. (12-й день місяця кіслев 5334  р. за єврейським літочисленням) – в Любліні помер видатний єврейський знавець-коментатор Талмуда і таємного вчення Кабали Соломон (Шломо) Лурія,  якого з великою повагою єврейство Європи і Близького Сходу називало  Магаршал (Наш Учитель Рабі Шломо Лурія). Значна частина його життя, наукової і громадської праці були  пов’язані з Острогом.

Він народився в 1510 р. в Бресті-Литовському (за іншими даними – в Познані) в родині, предки якої переселилися з Ельзасу. Його  дід по матері був равином у Познані, а батько – у Слуцьку. У познанського діда Шломо виховувався і навчався основ талмудичних знань, але після пожежі 1535 р., коли дідів будинок згорів разом із багатою єврейською бібліотекою в ньому, Лурія розпочав мандрівне навчання у равинів ряду  міст Польського королівства і Великого князівства Литовського, в т. ч. і в  першого острозького равина Кальмана Габеркастена, із дочкою якого він  пізніше одружився. Як висока освіта,  так і родинні та шлюбні зв’язки відкривали йому шлях до посади  равина і глави єшиви (вищої  талмудичної школи) в провідних єврейських громадах.  Після праці у Бресті і Вільно десь біля 1550 р. Соломон  Лурія зайняв посади равина Острога і водночас глави  місцевої єшиви, успадковані  від тестя Кальмана Габеркастена, який спочатку перейшов в інше місто, а потім  виїхав у Палестину. Саме при  Лурії острозька громада стала однією з найважливіших  в єврейській спільноті Польської і Литовської держав, а  сам він став головним равином Волині.

З 1558 р. і до смерті Соломон Лурія очолював єшиву  у Любліні. У 1567 р. королівська влада офіційно надала  йому титул ректора, який досі  носили керівники християнських вищих шкіл. Люблінська єшива  стала відомою всій Європі. Головна  синагога Любліна після смерті вченого, який розпочинав її будівництво,  була названа іменем Магаршала  (її споруда була знищена нацистами під час ліквідації люблінського гетто).
Соломон Лурія – автор чисельних коментарів до книг Талмуда,  респонсів (релігійних та правових  роз’яснень), а також піютів – літургійних поезій, призначених прикрашати виголошувані в синагозі молитви.

Надгробок Соломона Лурії на старому єврейському цвинтарі Любліна  зберігся до сьогодні. Мабуть, йому  так не пощастило, коли б дні єврейського вченого  закінчилися в Острозі, як це нам не прикро визнати, знаючи сумну долю острозького єврейського некрополя. Нижче подаємо власний переклад польської  версії з давньоєврейської поетичної епітафії на люблінському надгробку другого острозького равина:

«Ти лежиш, найсильніший із сильних,
Володар усіх мудреців і вчителів,
Сильний як Синай, що піднімає гори,
Великий факел, який роками давав нам світло
Своєю книгою «Море Соломона» і багатьма іншими працями.
Його ім’я відоме всьому світу,
Бо ж він виховав і прославив багатьох учнів.
То він, чудо світу, наш великий Раві Соломон, син Раві Єхіеля Лурії,
12 кіслев 5334 [1573] покликаний був в Академію Вічності,
Щоб там розмірковувати про Знання та Віру.
Так впала корона з нашої голови».

Микола Манько
в. о. директора ДІКЗ м. Острога