Рушникове письмо

Рушник – це символ України, який заворожує своєю красою та багатовіковою історією, супроводжує людину протягом всього життя. Кожна рисочка, орнамент – мають свої значення, є символом матеріальної культури слов’ян, важливою складовою обрядів та ритуалів. Вишивати рушник – давній український народний звичай. Кожен регіон із спільними рисами мав свої особливості. Не було в Україні жодної оселі, якої не прикрашали б рушники, хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, обличчям оселі і господині. Ще за язичницьких часів люди вірили, що прикрашений червоними лініями рушник слугуватиме оберегом і принесе гарну долю у дім. Рушники зберігають часто як сімейну пам’ятку, вони переходять від баби до онуки. Про давню функцію рушника свідчать пісні, веснянки, щедрівки. Рушник і нині прикрашає наше житло не тільки в селі, а й у місті. Сьогодні в час нашого національного відродження рушник, мова, пісня, вишиванка по-новому оцінюються нами, ми починаємо їх ще більше любити і берегти. Про це розповідалося на виставці-лекції «Рушникове письмо», яка відбулася в середній школі №1 міста Острога 20 квітня 2018 року.

Козловська Л.Л.