Присвятивши життя Музею…

Щороку до Міжнародного дня музеїв наша газета публікує розповіді про відомих музейних працівників, діячів та краєзнавців. Сьогодні я розповім вам про людину, для якої музейна справа – це життя. Впевнена, що кожен житель нашого міста знає цю людину або хоча б чув про неї. Я маю на увазі Анатолія Хеленюка – старшого наукового співробітника Державного історико-культурного заповідника міста Острога. 

А. Хеленюк під час презентації вишиваного «Кобзаря» Олени Мєдвєдєвої в НаУОА.

Народився він у 1958 році в Острозі. По матері коріння його роду походить із Новомалина – колись населеного пункту із привілеєм містечка, малої батьківщини скульптора зі світовим значенням Томаша-Оскара Сосновського, а по батькові – із древнього Борисова (це батьківщина відомого острозького краєзнавця Григорія Равчука). Каже, що у школі навчався доволі погано, не був відмінником, зате брав активну участь у художній самодіяльності, тому й, як, жартівливо каже Анатолій, не вигнали зі школи. До речі, він людина з тонким і оригінальним відчуттям гумору, і навіть його знайомі не завжди можуть його зрозуміти…

Після закінчення школи потрібно було вибирати вищий навчальний заклад. Анатолій не любив природничі науки, тому вибирав такий ВНЗ, де не буде ні хімії, ні фізики, ні математики. Так,  він вступив до Рівненського інституту культури на факультет бібліотекознавства і бібліографії. Відразу після закінчення університету в 1983 році починає працювати в Державному історико-культурному заповіднику м. Острога, саме тоді там почали робити реставрацію Луцької надбрамної вежі для відкриття експозиційних залів Музею книги та друкарства. З 1987 по 1990 роки була перерва роботи в музейній справі, але згодом Анатолій знову повернувся на улюблену роботу.

– Я вважаю роботу в Музеї справою мого життя, – каже Анатолій Сергійович. – Мені дуже подобається спілкування з людьми, особливо зі старожилами. Люблю працювати з архівами, шукати родинні бібліотеки.

Як розповіли колеги, Анатолій Хеленюк зібрав унікальну колекцію книг з печатками бібліотек за останні  150 років. Завдяки його знахідками нам відкриваються знання про історію бібліотечної справи.

Анатолій шкодує, що батьки свого часу не віддали в художню школу. Цікаво, що й донині він не лише працює в Музеї, а й є активним учасником ансамблю народної музики при Острозькому РБК та ще кількох музичних колективах – він грає на барабані.

Справу батька підхопила старша донька Анатолія Анастасія. Вона працює в Острозькій академії, захистила кандидатську дисертацію та є директором Музею історії Острозької академії.

Під час розмови з Анатолієм, я помітила, що він дуже  сором’язливий, мало що хотів говорити. А ось друзі та колеги розповіли, що Анатолій дуже оригінально та гарно веде екскурсії, творчо підходить до роботи в Музеї. Наприклад, він організував скрипторій в Музеї, і в ході екскурсії відвідувачі можуть спробувати писати гусячим пером. Також він разом із завідувачем Музею книги та друкарства Світланою Позіховською є автором багатьох чудових і оригінальних виставок, про які ми на своїх сторінках неодноразово розповідали.

На фото з архіву редакції Анатолій Хеленюк та його дочка (в центрі знімку) під час презентації вишиваного «Кобзаря» Олени Мєдвєдєвої в НаУОА.

Олеся Казмірчук,
Замкова гора №20 від 14 травня 2016 р.