Історія заповідника

Історія заповідника

Братство імені князів Острозьких, реставрація Вежі Мурованої і відкриття в ній історичного музею

Доля пам’яток острозької старовини не раз привертала увагу діячів української, польської, російської культури. Однак XIX ст. в цьому відношенні більше було часом безповоротних втрат. Мандрівники – художники і літератори – поспішали замалювати і описати острозькі пам’ятки, поки вони не були безповоротно втрачені. Лише зусиллями громадськості наприкінці століття вдалося відвернути загрозу знищення Вежі Мурованої і перебудови під дзвіницю Круглої вежі на Замковій горі. XX ст. починалося обнадійливо. В 1907 р. в Острозький Богоявленський собор з Києво-Печерської лаври було перенесено частку мощей преподобного Федора князя Острозького. Наступного року широко вшановувалася річниця з дня смерті засновника Острозької академії князя Василя-Костянтина. Ці дві події спонукали місцеву інтелігенцію до конкретних справ, провідником яких у життя стала релігійно-просвітницька і науково-краєзнавча організація – Братство імені князів Острозьких під покровом преподобного Федора, князя Острозького.

Вигляд Замкової гори з висоти пташиного польоту. Чорно-біле фото початку двадцятого століття.

Установчі збори Братства відбулися в лютому 1909 р., а 11(24) травня цього ж року – в день святих Кирила і Мефодія – був обнародуваний його статут. Першим головою Братства був обраний директор гімназії Іван Окойомов; пізніше цю посаду обійняв мировий посередник Ілля Івашкевич (1855-1920). Ініціатором створення Братства, його провідним діячем, організатором всіх справ і починань був спостережник («наблюдатель») церковно-парафіяльних шкіл Острозького повіту священик о. Михайло Тучемський (1872-1945 рр.). Своїм головним завданням Братство імені князів Острозьких визначило збереження, реставрацію, вивчення і популяризацію пам’яток острозької старовини. Наприкінці 1909 р. воно розпочало народні читання з лекціями на історико-краєзнавчі теми, здійснювало випуск популярних видань (серед яких були підготовлені о. М. Тучемським книжки: «Преподобный Феодор, князь Острожский», «Сторожевой замок князей Острожских в Остроге», «Город Острог в современном князю К. К. Острожскому состоянии»). Вже в 1909-1910 рр. при Братстві були засновані давньосховище і бібліотека, почали комплектуватися музейні збірки стародруків, рукописних книг, архівних документів, нумізматики, церковного мистецтва, археології, інших старожитностей, насамперед, пов’язаних з добою князів Острозьких та Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Список колекції давньосховища відкривали оригінал Острозької Біблії 1581 р., два п’ятисвічники князя Василя-Костянтина Острозького 1575 р., печатка м. Острога 1700 р., ряд друків та рукописних книг.

Чорно-біле фото Острозького замку в 1930-х роках

Головна заслуга Братства перед Острогом, Волинню, українським народом та європейською культурою – врятування і реставрація визначної пам’ятки вітчизняної архітектури XIV ст. – Вежі Мурованої. Її відбудова, що здійснювалася на народні пожертви та частково за державні кошти, відбувалася в 1913-1914 рр. Керівником і автором проекту ремонтно-реставраційних робіт в замку був волинський єпархіальний архітектор Володимир Леонтович (1881-1968), що перед тим працював над створенням меморіалу «Козацькі могили» під Берестечком. Консультантом проекту – академік архітектури Петро Покришкін (1870-1922). Сприяння і допомогу у реставрації Острозького замку надавали Імператорська Археологічна Комісія в Санкт-Петербурзі, Київське товариство охорони пам’яток старовини і мистецтв, депутати Державної Думи від Волині, особливо єпископ Кременецький Никон (Безсонов). Роботи у Вежі Мурованій в основному були здійснені до літа 1914 р. Але початок Першої світової війни не дав змоги відразу втілити у життя головну мету Братства – відкрити у відреставрованих приміщеннях замку історичний музей. Натомість тут у перший рік світової війни розташувався військовий госпіталь місцевого комітету Червоного Хреста для поранених солдатів російської армії. Лише в 1916 р. в день пам’яті покровителя міста Острога і Братства імені князів Острозьких преподобного Федора, князя Острозького – 11 (24) серпня – у Вежі Мурованій відкрився Музей імені князів Острозьких. Основу його склали зібрані під керівництвом о. М. Тучемського – першого керівника і хранителя музею – колекції братського давньосховища. Там же у замку розмістилися науково-історична бібліотека і зал для народних читань. В 1916 р. співробітник Музею імені князів Острозьких, випускник Московської духовної академії Михайло Струменський опублікував перший музейний каталог – опис зібраних в Острозі рукописних книг. Братство імені князів Острозьких заклало міцний фундамент систематичній науково-музейній праці та краєзнавчим дослідженням в Острозі.

1916-1981 рр.: від музею до історико-культурного заповідника

На протязі всього ХХ ст. з його війнами та революціями, чужоземними окупаціями, пересуваннями та змінами державних кордонів, руйнуванням старовинних замків і палаців, садиб і храмів, працівники музею і його друзі та дарувальники доклали немало зусиль для врятування пам’яток давнини Острога та його околиць. Заслуговує особливої поваги праця інтелігентів, об’єднаних в Острозькому комітеті охорони пам’яток історії і мистецтв, що діяв при історичному музеї Острога в найважчі 1919-1920 рр. Йосип Новицький, Михайло Струменський та інші члени комітету робили все можливе, щоб зберегти в Острозі і його повіті скарби матеріальної й духовної культури, примножити колекції Музею імені князів Острозьких.

В міжвоєнне двадцятиліття – за часів польської влади у 1920-30 рр. – Братство імені князів Острозьких було усунуто від керівництва історичним музеєм і (під іменем Свято-Федорівського братства) зайнялося виключно храмовими справами Богоявленського собору. Управління музеєм спочатку здійснював призначений державою куратор, згодом – міський магістрат за участю громадського «Товариства друзів Музею імені князів Острозьких». Діяльність музею занепала, систематична наукова робота не велася, частина музейних колекцій за розпорядженням воєводської адміністрації була вивезена в Луцьк або передавалася попереднім власникам із навколишніх замків і садиб.  Зміни на краще настали в 1938 р., коли Музей імені князів Острозьких перейшов під керівництво острозького відділення Польського краєзнавчого товариства, основу якого склали педагоги міста на чолі з магістром Мєчиславом Єсьманом. Певний час над упорядкуванням острозьких музейних збірок – насамперед, археологічних – працював талановитий польський археолог-науковець із Луцька Ян Фітцке, ім’я якого згодом зустрінемо у трагічному списку загиблих у Катині. Належало б відзначити постійну увагу польських освітян цього часу до краєзнавства, залучення вчителів і учнів острозьких шкіл до самостійних досліджень і підготовки ними рефератів та публікацій, видання власної краєзнавчої періодики, серед яких був й ілюстрований путівник по Острогу.

Після входження Острога до складу СРСР Острозький музей у лютому 1940 р. отримав державний статус, штатний розпис і відповідне бюджетне фінансування, а також стандартну для радянської культурної номенклатури назву «Острозький історичний музей». До його складу увійшли також збірки приватного музею Йосипа Новицького, який в 1920-30 рр. був усунутий польською адміністрацією від роботи у Музеї імені князів Острозьких і створив власний невеликий музей при місцевому відділенні Російського благодійного товариства. Сам Йосип Новицький після тривалої перерви зміг повернутися у Замок і вести у музеї наукову роботу. Музейна діяльність не припинялася і в роки гітлерівської окупації міста, що настала після запеклих оборонних боїв з нацистами, які тривали на вулицях та площах Острога та його околицях з 26 червня по 3 липня 1941 р. В окупаційні роки Й. Новицькому знову доводилося рятувати пам’ятки острозької давнини, в тому числі й єврейські старожитності, що залишилися без господарів після нелюдських акцій Голокосту.

Повоєнні десятиріччя також не були милостиві до долі острозьких пам’яток. Були знищені старі польське і єврейське кладовища міста, вулички і квартали давньої забудови. З грубим порушенням архітектурних і пам’яткоохоронних вимог велася нова забудова в центрі міста, руйнувалися закриті і пристосовані для інших потреб храмові будівлі. Однак, десятки тисяч відвідувачів з далеких і близьких країв щороку переступали поріг Острозького краєзнавчого музею (цю назву він отримав з 1950 р.); поповнювалися колекційні збірки, будувалися нові музейні експозиції та виставки у старовинному замку.

1963 р. в місті було відкрито пам’ятник Тарасу Шевченку. Земля із могили українського генія у Каневі лягла тоді в острозьку землю недалеко від місця, де стояла наша перша академія. 1978 р. в Острозі відбулися Федорівські читання, присвячені 400-річчю острозького друкарства. В честь цього ювілею було відкрито пам’ятний знак на місці, де в давнину працювали академія і друкарня князів Острозьких, де побачила світ Острозька Біблія.

11 серпня 1981 р. рішенням уряду України ансамбль архітектурних пам’яток Острога та його околиць були оголошені Державним історико-культурним заповідником м. Острога. На виконання цієї постанови 11 вересня 1981 р. рішенням виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів на основі Острозького краєзнавчого музею був створений Державний історико-культурний заповідник м. Острога. Його нинішній статут був затверджений Рівненською обласною радою – оскільки наш заповідник заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради – у 2013 р. Зазначимо при цьому, до складу заповідника входять пам’ятки архітектури національного значення, а його музейні колекції належать до державної частини Музейного фонду України, що є національним надбанням, і не підлягають відчудженню в будь-якій формі.

Увійти

Зареєструватися

Скинути пароль

Будь ласка, введіть ваше ім'я користувача або ел. адресу, ви отримаєте лист з посиланням для скидання пароля.