Пам’ять про велику війну

Другого вересня 1945 року закінчилася Друга світова війна. Невдовзі після націонал-соціалістичної Німеччини беззастережно капітулювала її головна союзниця – мілітаристська Японська імперія. У складі союзницької місії, що приймала капітуляцію, був радянський представник – генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко, (1904-1954 рр.), українець із Уманщини. Перед цим генерал Дерев’янко, зазначають його біографи, відвідав Хіросіму й Нагасакі, які щойно зазнали американських атомних бомбардувань, і склав про це детальний звіт із фотографіями.

Участь українця у завершальному акті Другої світової війни дехто схильний приписувати визнанню керівництвом СРСР і Об’єднаними Націями ролі українського народу у перемозі сил людства над силами війни і людиноненависництва. Скоріше, це було зумовлене більш прозаїчними причинами, але беззаперечно, що внесок українського народу в розгром Німеччини та Японії  величезний, людські втрати, які він зазнав на тій війні, до неї і після неї, не підрахував ще жоден дослідник. Книга одного з найвідоміших істориків сучасності Тимоті Снайдера «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіном» – це і про Україну. Українці воювали з нацистами ще на світанку 1 вересня 1939 року у лавах Війська Польського, а ще до офіційного початку світової війни боролися і гинули, відстоюючи державність Карпатської України від угорських союзників Гітлера. Українців зустрічаємо на фронтах Другої світової війни у формуваннях Війська Польського на Заході, британській (її канадських частинах) й американській арміях, у партизанських загонах і підпіллі, Руху Опору в Європі і на рідних землях – нерідко під різними прапорами. Десяткам тисяч наших земляків випала можливість захищати батьківські землі від нацистських окупантів під рідним прапором – у формуваннях Української Повстанської Армії. Для них війна не закінчилася ні 8 травня, ні 2 вересня 1945 року. А мільйони українців пройшли через фронти Європи і Далекого Сходу в лавах Червоної армії, і їх самопожертву оцінили звільнені ними народи, хоч не всім  цим народам судилося відразу вільне життя.

Один із хвилюючих епізодів Другої світової війни – це зустріч радянських, британських (серед них і канадських) та американських солдатів на річці Ельба поблизу міста Торгау 25 квітня 1945 року. Українці були в складі армій всіх цих держав, що перемогли нацизм. Увазі читачів пропонуємо збережену музейними працівниками Державного історико-культурного заповідника м. Острога світлину з епізодом зустрічі на Ельбі. На цій світлині серед переможців  нацизму із різних країн і українець Павло Бондаренко – уродженець і постійний житель села Межиріч під Острогом. Цьому трудівнику і воїну судилося прожити довге і чесне життя.

Недаремно за нашим законодавством предмети державної частини Музейного і Архівного фондів України є загальнонаціональним надбанням, і відчуженню в будь-якій формі не підлягають. Острозькі музейні працівники дбайливо зберігають пам’ять, будь-який документ, будь-яке свідчення про минуле.

Микола Манько.