Острозький ректор, вселенський патріарх.

Триста вісімдесят років тому – 28 червня 1638 р. – у Стамбулі-Константинополі за наказом турецького султана Мурада ІV (прапраправнука Сулеймана і Роксолани) був задушений вселенський православний патріарх Кирило Лукаріс – колишній вчитель грецької мови і ректор Острозької академії. Тіло святителя султанові кати втопили у морі. Константинопольський патріарх, до канонічної юрисдикції якого належала і Київська митрополія (православна церква України і Білорусі), був обвинувачений супротивниками і суперниками у зв’язках з одновірцями – донськими і запорозькими козаками. Ті 1637 р. захопили турецьку фортецю Азов на Дону і успішно утримували її до 1642 р., поки не переконалися, що допомоги від московського царя не дочекаються.

Майбутній вселенський патріарх народився 1572 р. на острові Кріт. Його вихованням, освітою, а згодом і церковним служінням опікувався дядько – Мелетій Піга (Пігас), що в 1590 – 1601 рр. обіймав патріарший престол Александрії в Єгипті, а певний час був місцеблюстителем і Константинопольського патріархату. Юнак навчався у школі при грецькій громаді Венеції, пізніше – в університеті північно-італійського міста Падуя. В якості духовного керівника православного світу Мелетій Піга уважно відстежував церковно-політичне життя тогочасних України і Білорусі, листувався з князем Василем-Костянтином Острозьким – спадковим протектором Київської митрополії. За дорученням дядька-патріарха Кирило Лукаріс був направлений як його екзарх для участі в Берестейському антиунійному православному соборі 1596 р., що відкинув унію з Ватиканом, підтриману більшістю ієрархів України і Білорусі на паралельному соборі у Бресті. Певний час Кирило Лукаріс викладав грецьку мову в Острозькій академії і названий в історичних джерелах в числі її ректорів. В 1597 р. патріарх Мелетій оголосив єпископів, що прийняли унію, позбавленими сану, і призначив племінника одним із патріарших намісників для управління Київською митрополією. На цій посаді Лукаріс зазнав переслідувань від королівської влади та католицької ієрархії і змушений був навіть рятуватися втечею у Західну Європу.

У 1602 р. колишній острозький ректор зайняв патріарший престол Александрії, що залишився вакантним по дядьковій смерті, а з 1621 р. – вселенський престол у Константинополі. Святитель Кирило Лукаріс зробив великий внесок у православну богословську науку. Водночас знаходив можливості для підтримки зв’язків з православними громадами та братствами України і Білорусі, їх школами. Зокрема, 1623 р. він затвердив статут Луцького церковного братства.

Відомо, що Кирило Лукаріс (у листі до керівників Львівського братства) давав рекомендацію подбати про гідну оплату праці вчителів братської школи, без чого освічені і здібні до викладання люди не прийдуть у школи, а хто з них і залишиться там – більше дбатиме про власне виживання, а не про рівень знань своїх учнів. Актуальна думка і для сьогодення.

Микола Манько
заступник директора з наукової роботи ДІКЗ м. Острога.