Острозький Пурим

Двісті двадцять п’ять років тому – в останні дні червня і перші дні липня 1792 року в нашому місті відбулися історичні події, що започаткували місцеве єврейське свято під назвою Острозький Пурим. Згадки про нього зберігалися в острозьких євреїв і у ХХ столітті – аж до трагічних днів Голокосту.

Пурим – це веселе весняне свято в пам’ять про врятування єврейського народу від винищення в роки перського панування, про що розповідає Біблійна книга Естер. Царський вельможа Аман (Гаман) намовив свого володаря цілковито винищити євреїв, але його намірам перешкодила єврейська красуня Естер, що стала улюбленою дружиною перського царя. Зловмисник Аман і його прибічники жорстоко поплатилися за свої підступні задуми (звідси відомий грубуватий вислів «Бити як Гамана»).

А що ж відбувалося в Острозі влітку 1792 року? В попередньому випуску Календаря ми вже  писали про польсько-російську війну в оборону Конституції 3 мая, про перемогу 18 червня 1792 року польських військ на чолі з Юзефом Понятовським і Тадеушом Костюшком над росіянами під Зеленцями. Як вже відомо читачам «Замкової гори», в Острозі, де перебувала штаб-квартира майбутнього наполеонівського маршала Юзефа Понятовського, відбулося перше вручення щойно запровадженого польського ордена «Віртуті мілітарі».

Але утриматися в Острозі польські війська не мали достатніх сил і відступили в західному напрямі. На береги Горині й Вілії вийшли російські війська генерала Михайла Каховського, які вважали Острог центром опору супротивника і головною перешкодою у своєму наступі. Вони прийняли будівлі єврейської синагоги (а товщина її мурів сягала до 2,5 метрів) за головне замкове укріплення міста й відкрили по цій споруді артилерійський обстріл, який тривав два дні. У синагозі якраз рятувалося від обстрілу налякане єврейське населення міста, а вийшло, що воно потрапило  під потужний шквал вогню росіян. Але, на диво, обійшлося без жертв. Російські ядра не могли пробити мурів святині, а ядра, які залітали в синагогу через вікна, зависли в повітрі, як розповідає єврейський переказ. На третій день хоробрий єврейський юнак Єліазар наважився вийти із будівлі, дістався до російського командування і повідомив його, що поляків в Острозі вже давно немає, ще й вказав росіянам брід через річку Вілія, оскільки поляки при відступі міст спалили. В пам’ять про чудесне збавлення в Острозі було запроваджене окреме свято. В інтер’єрі синагоги під дахом було підвищення, які начебто зависли тоді в повітрі й поміщено сувій із розповіддю про цю подію.

Щороку ця розповідь – починаючи з 1793 року – урочисто зачитувалася у всіх синагогах і молитовних будинках острозької єврейської громади.

Микола Манько