Острозьке відлуння балканського мучеництва і героїзму.

Чотириста двадцять років тому – 28 травня (10 червня) 1598 р. – у македонському місті Велес турки-османи з невідомих до сьогодні причин вбили (обезголовили) православного архієпископа Охридського Варлаама (Валама, Валаама), а тіло його вкинули у води Вардару – головної річки слов’янської країни Македонії. «Ва лето 7106 месяца мая 28 дан архиепископу охридскому кир Валаму главу ему отсекоше турци у граду у Велесу, кои створиха велиа мука, а нему вечна ему памет».

Варлаам Охридський обійняв свою архієпископську кафедру десь біля 1597 р., коли його попередник Афанасій (Атанасій) відбув з церковно-дипломатичною метою у країни Західної Європи. Відомості про походження самого Варлаама, його життя до архієрейської посади і його служіння в цьому сані надзвичайно скупі, як і (що вже зазначалося) дані про обставини і причини його мученицької смерті.

В літературі зустрічається припущення, що османи діяли на випередження, щоб зірвати підготовку так званого Першого Тирновського повстання проти турецького панування у Північній Болгарії, центром якого мала стати давня столиця болгар місто Тирново (нині воно зветься Велико-Тирново). Можливо, охридський архієпископ підозрювався у причетності до цієї змови, що могла з Північної Болгарії поширитися і на македонські землі.

Змову очолював боярин Теодор (Тодор) Балина. До неї приєдналися чотири архієреї і ряд священиків православної церкви, очолюваних архієпископом Тирновським Діонісієм Раллі Палеологом. Цей церковний, політичний і культурний діяч, грек із острова Крит за походженням, поріднений із династіями давніх візантійських імператорів, був добре відомий в Острозі. Близько 1578 – 1579 рр. він привіз в Острог з Риму список Біблії, що належав папі Григорію ХІІІ. На той час Діонісій був православним архієпископом Кізілійським. Князь Василь-Костянтин Острозький – протектор Київської митрополії (православної церкви України і Білорусі в складі Константинопольського патріархату)  – як відомо, позитивно ставився до подолання давнього великого розколу у християнському світі і з’єднання церков, але, звичайно, на основі їх рівноправності, а не поглинання однією із них решти.

Очевидно, що владика Діонісій Раллі брав участь у підготовці видання Острозької Біблії 1581 р.; можливо, був причетний і до викладання в нашій академії.

1585 р. він обійняв церковно-архієрейську кафедру в Тирнові. В 1590-1592 рр. владика проживав у Львові, де допомагав Львівському православному братству, що співпрацювало з острожанами, у виданні книг та налагодженні роботи братської школи.

Перше Тирновське повстання, одним із ідейних і організаційних очільників якого був діяч Острозької академії архієпископ Діонісій Раллі, вибухнуло у вересні 1598 р. – через кілька місяців після вбивства османами архієпископа Варлаама Охридського. Повстанці проголосили відновлення незалежного Болгарського царства, обрали свого монарха. Але очікувана збройна допомога від християнських володарів – австрійського імператора і трансільванського князя – не прийшла, і повстання було потоплене у крові. Десятки тисяч болгарських родин втекли у сусідні Волощину і Молдову. Серед них був  і Діонісій Раллі, який недовгий час зайняв митрополичий престол Молдови, але решту життя провів у вигнанні в імператорських володіннях Габсбургів.

А що стосується втоплених османами у річці Вардар останків обезголовленого ними архієпископа Варлаама Охридського, то вони невдовзі були віднайдені місцевим рибалкою і урочисто перенесені в архієрейський собор македонського міста Охрид. Там вони, як писав у своєму творі «Новина или вест о обретении тела убитаго Варлаама, архиепоскопа охридскаго, во граде Велисе за истинну пострадавшаго и в реку, зовомую Вардар, вверженнаго» найвидатніший письменник острозького літературно-наукового гуртка Іван Вишенський, «идеже безпрестанно точит целбы и благодат дарует ищущим благодати».

Іван Вишенський

Цікаво, що розповіддю про мученицьку смерть і посмертне прославлення архієпископа Варлаама Охридського Іван Вишенський завершив свою рукописну збірку «Книжка», над якою працював у 1598-1600 рр. Збірка складалася зі вступу, трьох передмов і 10 послань (глав), що були окремими літературними творами. Вірогідно, що Іван Вишенський планував видати свою «Книжку» в острозькій друкарні, але їй аж до 1955 р. судилося лише рукописне життя.

І хоча сучасні дослідники не вважають заключний текст «Книжки» про мучеництво і прославлення Варлаама Охридського оригінальним твором Івана Вишенського, все ж він органічно доповнює і завершує його літературну збірку. Твір на сюжет з далекої Македонії протиставляє землякам – користолюбним владикам та ієреям, які в часи великих випробувань відступили від власного народу і його церкви, світлу постать ієрарха – подвижника і мученика, який і по смерті залишився із своєю паствою.

Микола Манько
заступник директора з наукової роботи ДІКЗ м. Острога.