Наш земляк – один із борців за право людини на життя

Вісімдесят п’ять років тому – 12 січня 1932 року – у Києві помер видатний український правознавець та історик права, громадський діяч і захисник прав людини (і найціннішого з них – права на життя) Іоанникій (Оникій) Олексійович Малиновський – дійсний член Всеукраїнської академії наук.

Він народився 4 (16) листопада 1868 року в повітовому місті Острог Волинської губернії в родині цехових ремісників; у нашому ж місті він вчився в чоловічій прогімназії – там, де зараз пам’ятний знак у честь Острозької академії та друкарні в парку Шевченка.

Наступного року наукова громадськість відзначатиме 150-річчя з дня народження видатного вченого. Обіцяємо читачам «Замкової гори», що саме в ній здійснимо першу публікацію архівної знахідки про острозьку родину І. Малиновського з ревізької сказки 1860 року, що збереглася у фондах нашого заповідника.

А зараз зазначимо, що одна з вулиць Острога названа в честь академіка Малиновського; його ж ім’я носить один із найбільших науково-навчальних структурних підрозділів Національного університету «Острозька академія» (НаУОА) – Інститут права. В останні  роки з ініціативи і під редакцією директора цього Інституту В. Попелюшка здійснюється перевидання окремих праць вченого – патрона острозьких правознавців. У книжковій серії «Антологія правової думки» при видавництві НаУОА побачили світ біля десятка монографій І. Малиновського. Серед них – і його знаменита книга «Кровавая месть и смертная казнь», що вперше була видана у 1908 – 1909 роках у Томську, де наш земляк займав кафедру історії права першого сибірського університету. Ця монографія І. Малиновського була однією з останніх книг, які прочитав Лев Толстой у Ясній Поляні менш ніж за два місяці до своєї смерті. Отримавши лист і книгу з автографом від томського професора, геній світової літератури і палкий борець проти смертної кари (яка тоді «процвітала» на просторах Російської імперії) вважав за необхідне відповісти її автору – своєму однодумцю у боротьбі за право людини на життя. «Среди доводов против смертной казни она [тобто книга І. Малиновського] будет занимать одно из первых мест», – писав Лев Толстой І. Малиновському в одному з останніх листів свого довгого життя. Тож наш земляк – поряд із Махатмою Ганді – був одним із останніх адресатів яснополянського генія.

За цю свою монографію наш земляк був притягнутий царським судом до кримінальної відповідальності і позбавлений університетської кафедри у Томську. Томські чорносотенці спалили його будинок; тоді загинула найкраща в цьому місті бібліотека професора.

Що таке смертний вирок, І. Малиновський пізнав і на собі, коли у 1920 році Донська ЧК засудила його до розстрілу за «контрреволюційну діяльність». Завдяки втручанню Луначарського, Крупської і Горького розстріл був замінений на позбавлення волі, а роки ув’язнення використані в’язнем для «польових досліджень» у галузі права та криміналістики.

Микола Манько.