Катинська трагедія. Острозький вимір

П’ятого березня 1940 р. Політбюро Центрального Комітету Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків) прийняло рішення про фізичне знищення десятків тисяч громадян Польщі, переважно офіцерів Війська Польського, що перебували в таборах НКВС для військовополонених та інтернованих. На виконання цього рішення, згідно обнародуваних на сьогодні архівних документів, в квітні-травні 1940 р. було розстріляно 21857 польських громадян, з них 4421 – в Катинському лісі під Смоленськом. Від цієї місцевості і отримав свою назву цей жахливий злочин ХХ ст., у якого є й острозький вимір, адже тоді загинули десятки острожан – військовослужбовці, серед яких переважали мобілізовані інтелігенти-офіцери резерву, державні чиновники і посадовці місцевого самоврядування, службовці поліції, лісової охорони, землевласники.

Cеред жертв Катині – і останній польський бургомістр Острога (в серпні 1934 – вересні 1939 р.)  Станіслав-Людвік Жураковський (1886-1940). З табору військовополонених та інтернованих у Козельську він встиг надіслати родині в Острозі чотири листи, які через 40 років видав у Лондоні окремою книгою син розстріляного бургомістра Станіслав. Цю книгу вже в наші дні перевидано в Бібліотеці «Волання з Волині» при острозькому костелі. А старожилам Острога глава міста запам’ятався перш за все придбанням і розподілом серед бідних городян безрогих молочних кіз.

Величезною втратою для археології та музейництва стала загибель в Катині мобілізованого молодшого офіцера Війська Польського Яна Фітцке (1909-1940) – завідувача Музею Волинського товариства приятелів наук в Луцьку, талановитого археолога, наукова спадщина якого досліджується і в наші дні. Напередодні війни Ян Фітцке упорядковував колекції занедбаного на той час музею в Острозі, накреслив плани його наукової і просвітницької роботи, що почали втілюватися в життя.

Жертвами Катинського злочину були не лише етнічні поляки, а й інші громадяни розгромленої у вересні 1939 р. багатонаціональної Польської держави. Довгі роки залишалася невідомою доля острожанина – сенатора Речі Посполитої від українського населення Волині Інокентія Гловацького. І в наші дні він з вдячністю згадується в єврейських виданнях – у 1919 р. молодий урядовець Української Народної Республіки іменем її Директорії і Головного отамана з ризиком для власного життя перешкодив початку єврейського погрому в Острозі, що назрівав серед окремих деморалізованих військових підрозділів УНР. Як з’ясувалося вже на поч. ХХІ ст., могилою сенатора став Биківнянський ліс під Києвом. Ім’я Інокентія Гловацького зустрічаємо на меморіальній дошці загиблим в Другу Світову війну польським парламентаріям на будівлі Сенату у Варшаві.

Микола Манько
директор ДІКЗ м. Острога.