Із «свідомих дітей українського села»

10 січня цього року свій 85-річний ювілей відзначає Леонід Кравчук – перший Президент України після здобуття нею Незалежності (1991-1994). Його мала батьківщина – с. Великий Житин під Рівнем. Там він з’явився на світ у 1934 р. в сім’ї селянина Макара Кравчука, який через 10 років після народження сина загинув на фронті в червоноармійських лавах і був похований у братській могилі в Білорусі. Л. Кравчуку стало відоме місце вічного спочинку батька-фронтовика вже під час свого перебування на президентському посту. Цьому він має завдячувати пошуковій діяльності відомого рівненського журналіста і організатора краєзнавчого руху Івана Пащука (1938-2013), постійного учасника наукових конференцій в Острозі. І. Пащук віднайшов ту братську могилу в Білорусі і докази поховання в ній волинянина Макара Кравчука.

Крім ювілейної дати дня народження, Леонід Макарович в ці різдвяні дні може відзначати 77-у річницю появи свого імені на сторінках української преси. (Не частий факт такої ранньої появи майбутнього відомого політика у ЗМІ). Справа в тому, що 15 січня 1942 р. рівненська газета «Волинь» під редакцією Власа Самчука опублікувала таку інформацію:


«Село Великий Житин біля Рівного в Різдвяні свята оживлялась українською колядкою. Діти, молодь і старші колядовали на Український Червоний Хрест. Церковний хор Великого Житина заколядовав 931 карбованець. Свідомі діти українського села М. Турченюк і Л. Кравчук наколядовали на Український Червоний Хрест 40 карбованців».

Український Червоний Хрест, як відомо, постав у Києві в 1918 р. і відновив свою діяльність 30 серпня 1941 р. під протекторатом Митрополита Андрея Шептицького. Осередок УЧХ в Рівному очолювала Христя Кононенко, пізніше замордована нацистами. Організація ставила своїм завданням допомогу полоненим, інвалідам війни, хворим та ув’язненим, найбільш нужденним дітям та родинам, яких на той час вистачало. Вже 1942 р. нацисти почали закривати місцеві відділення УЧХ, натомість дозволяючи діяльність органів суспільної опіки при повністю залежних від них міських і районних управах. Структури Українського Червоного Хреста з 1943 р. стали медико-санітарною службою запілля Української Повстанської Армії.

Отож, майбутній Президент України (а перед тим головний ідеолог її Компартії) ще у 8-річному віці своїми колядками прилучився до визвольного руху. Цікаво, що цей нині досить відомий і тиражований у друкованій періодиціта на сайтах матеріал з далекого 1942 р. вперше обнародував у 1990-х рр. відомий нині історик Андрій Жив’юк – наступник Івана Пащука на посаді керівника краєзнавчої організації Рівненщини і нинішній її очільник. І сталося це на одній з науково-краєзнавчих конференцій «Острог на порозі 900-річчя».

А головна заслуга Леоніда Макаровича Кравчука перед нашим містом – його президентський указ від 12 квітня 1994 р. про відродження вищої школи в Острозі – спадкоємиці науково-просвітницького осередку доби князів Острозьких, нині відомої світу під назвою Національний університет «Острозька академія». Через кілька місяців – 25-річчя цього історичного документа.

Микола Манько
директор ДІКЗ м. Острога