Із «Книги відгуків» про музей-ювіляр

Гортаю сторінки музейної «Книги відгуків». Вона велася з 1919 року. Записи людей великих і зовсім простих. Але в кожному слові – любов до рідної землі, її історії, до нашого милого серцю Острога. Десятки тисяч гостей із різних куточків сказали так багато гарних, щирих слів про музей, про старовинне місто, лишили тут частинку свого серця, поїхали від нас із почуттям гордості за рідну Україну, повертались знову з дітьми і внуками, щоб ще раз струнами душі доторкнутись до святинь Острога.

«28 квітня 1965 року відвідав краєзнавчий музей рідного міста професор Київського педагогічного інституту Волинський Петро Костянтинович. Захоплений зібраними дуже цінними і цікавими матеріалами. Схиляюсь перед відданою роботою великого ентузіаста краєзнавця Григорія Романовича (від редакції – Равчука). Бажаю продовжувати зроблене, множити здобутки, успішно й далі вести велику культурну справу».

«16.05.1965 р. Співробітники Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського Академії Наук Української РСР з великою приємністю відвідали і оглянули Острозький музей і його фонди. Матеріали і дуже гарні  експозиції складають найкраще враження, оформлені з великим вмінням і любов’ю. Острог має всі підстави пишатися своїм музеєм. Висловлюємо велику подяку співробітникам музею.

Начальник антропологічної експедиції АН УРСР Дяченко».

«Ми відвідували багато краєзнавчих музеїв України – чи не всі обласні і чимало міських. Але ніде не стрічали такого чудового музею, з такою багатою експозицією, як у славному Острозі. Музей не має нічого штучного – він створений самою історією і невтомною працею нинішніх і колишніх працівників. Все вище будь-якої словесної похвали.

Зав. відділами редакції газети «Молодь України» Дм. Головко, Дм. Степовик».

«Збулися пророчі слова нашого Тараса – «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…». Через віки до нас озвалися самобутньою духмяною красою Україна, й великий народ, неперевершене мистецтво. Тож всі завдячувати маємо таким людям, як працівники Острозького краєзнавчого музею! Їх вустами до нас озвалась славна Історія нескореного народу. Низько вклоняємось святій землі. Многая літа! Многая літа!

Артисти чоловічої хорової капели музично-хорового товариства України. 1971 р.». 

«Нема ціни зібраним тут скарбам історичним та мистецьким, документам, стародрукам. Тут чуєш живі голоси героїчної історії нашого народу, відчуваєш його творчий геній. Спасибі людям, які все це бережуть, із любов’ю відкривають це народне багатство для кожного, хто хоче знати і теж берегти, любити.

Олесь Гончар. 28. IX. 1977 р.».

«Сьогодні, 30. XI. 1979 р. випало, мені щастя відвідати Острозький музей, і я відчув, що безліч ниток золотої основи української культури було виткано тут. У мене таке враження, що я бував тут колись, адже це сама душа українського народу, а не холодні спо гади минувшини; перебуває тут, щоб впливати на мислення і формування характерів наших людей. З Академії Острозької виходили світлі уми, що прокладали дороги нашого братерства, нашого дуже сучасного поривання в будущину. Схиляюся перед жителями Острога сьогоднішнього, в якому живе минуле і просвітлюється силою великої принадливості наше майбутнє».

Д. Павличко.

Підготувала Лариса МАЗУРЕНКО, головний зберігач фондів Державного історико-культурного заповідника м. Острога