Гучна передвоєнна археологічна знахідка

Вісімдесят років тому – навесні 1937 року – в околицях Новомалина під Острогом трапилася знахідка, що отримала відгуки у столичній варшавській пресі і наукових колах. Лісничий Микола Яворський в урочищі Голодькова Березина випадково знайшов величезну кістку, про що повідомив власника новомалинського маєтку Кароля Довгялло, який наказав оберігати місце знахідки і повідомив про неї компетентних осіб. У тому ж 1937 році Голодькову Березину відвідали магістри Я. Личевська та І. Юркевичова, які провели перше дослідження пам’ятки, що виявилася великим звалищем кісток мамонтів.

Подальші дослідження керівництвом Музею Землі у Варшаві були довірені польському геологу Адаму Лунєвському. За їх матеріалами цей науковець у збірнику «Відомості Музею Землі» (Варшава, 1938 р.) помістив статтю під назвою «Звалище кісток мамонта в околицях Новомалина».

Як зазначив автор публікації, «звалище знаходиться на відстані близько 2,5 км у північно-західному напрямку від замку в Новомалині… Кістки нагромаджені великою масою, утворюючи «ложе кісток». Різні частини скелета, які належать до того ж різним особинам, перемішані і лежать звалені одна на одну. Переважають молоді особини… Можна стверджувати про наявність сімох особин,  в т. ч. двох дорослих. Разом з кістками знаходяться знаряддя праці, вироблені з місцевого туринського кременю: наконечники стріл, ножі, скребачці, а також численні уламки кременю. Їхня обробка є надзвичайно примітивна і не має слідів шліфування. Добуто такі частини скелета: бивні молодих і дорослих особин (6 штук), найбільший довжиною 125 см, найменший – 45 см; нижні щелепи більш-менш цілі – 6 штук…; верхня частина черепа разом зі щелепами і кутніми зубами; кільканадцять кісток голінкових і стегнових…; спинні хребці; частини тазових кісток і лопаток; численні кутні зуби; численні, але, на жаль, поламані ребра.

Весь матеріал масою брутто 894 кг був перевезений у 13 скринях і тимчасово складений у будинку Державного геологічного інституту у Варшаві. В даний момент кістки знаходяться в процесі препарування і консервації» (стаття датована 27 листопада 1938 року).

 

Вже в наші дні син останнього власника Новомалинського замку і маєтку польський біолог Анжей Довгялло (двоюрідний праправнук скульптора Томаша-Оскара Сосновського) привернув увагу авторського колективу монографії «Новомалин. Краєзнавчі дослідження волинського села» (під редакцією Марії Лаврук та  Анатолія Мельника, 2013 рік) до цієї публікації, а також надав відповідні світлини із родинного архіву Довгяллів. Ці знімки, а також фрагменти статті Адама Лунєвського у перекладі Зоряни Мельник поміщені на сторінках згаданої колективної монографії.

А щоб побачити саму археологічну знахідку, треба відвідати Музей Землі у Варшаві.
На фото: лісничий Микола Яворський; новомалинські знахідки у варшавському Музеї Землі (знімки із родинного архіву А. Довгялла, опубліковані у колективній монографії «Новомалин. Краєзнавчі дослідження волинського села» під редакцією Марії Лаврук та Анатолія Мельника).

Микола Манько.