Епізод «Рейкової війни» під Острогом.

Сімдесят п’ять років тому – 3 серпня 1943 р. – розпочалася «Рейкова війна» – військово-диверсійна операція радянських партизанів в тилу німецьких військ України з метою одночасного масового зруйнування залізничного полотна, мостів та станційних споруд. Операція тривала до 15 вересня, їй на зміну прийшла аналогічна партизанська назва під назвою «Концерт». До війни на рейках  було залучено 167 з’єднань та бригад, 8 окремих загонів і диверсійних груп загальною чисельністю близько 100 тис. чоловік. В результаті ворожі перевезення на фронт істотно зменшилися, наприклад, на дільницях Ковель-Сарни-Коростень і Ковель-Здолбунів-Шепетівка – на 35-40%.

Про один з епізодів «Рейкової війни» під Острогом (правда, як потім з’ясувалося, не найбільш вдалий) розповідав у своїх мемуарах «Сильні духом» командир чекістсько-партизанського загону особливого призначення Д. Медвєдєв: «В командування партизанського загону розвідники Красноголовець і Гнидюк надіслали лист з проханням дати санкцію на підрив великого двохколійного залізничного мосту через річку Горинь на магістралі Здолбунів-Київ. По цьому мосту, писалося в листі, кожні 10-15 хвилин, їдуть потяги на схід, до лінії фронту, і на захід – в Німеччину, Польщу. Якщо до станції Здолбунів поїзди приходять з 4-х сторін, то із Здолбунова вони їдуть по цьому двохколійному мосту. Багато разів розвідники і диверсійні групи намагалися його підірвати, але це не вдавалося. Охорона мосту була сильною‚ вдень і вночі на посту стояли мадяри (угорці), на підходах з двох сторін, по кутках мосту встановлені кулеметні гнізда. До того ж весь простір дуже добре оглядався. З обох сторін мосту стояли бараки для охоронців, там же були і навчені собаки.

Красноголовець і Гнидюк таки знайшли спосіб, як знешкодити міст: одній дівчині, що входила в Здолбунівську підпільну групу, був знайомий гальмовий кондуктор, що їздив на військових ешелонах. Цей кондуктор мав у німців довіру. Підпільниця запросила кондуктора в гості, підпоїла його і запропонувала 3 тисячі німецьких марок за підрив мосту. Чоловік погодився і став вимагати половину суми наперед, другу – після операції. Гальмові кондуктори мають за звичку їздити з такими спеціальними скриньками, де вони тримають необхідний реманент, продукти. В таку скриньку і була вмонтована велика вибухівка для підриву моста, складена із звичайної гранати «Ф-1».

На наступній зустрічі дівчина пояснила кондуктору, що і як потрібно зробити, і передала 1,5 тисячі марок. В чергову поїздку чоловік відправився з приготовленою скринькою. І, коли залізничний потяг проїзжав по мосту, кондуктор зняв чеку з міни і зіпхнув скриньку між вагонами. Через 4-5 секунд стався вибух, від якого під вагою потягів міст впав униз, 8 задніх вагонів полетіли у річку. Вибух спостерігали розвідники із засідки, влаштованої за кілометр від самого мосту, а звук від цього вибуху було чути за декілька кілометрів навколо».

Дослідниця-краєзнавець із Оженина Тетяна Гущук, яка наводить цей фрагмент мемуарів Д. Медвєдєва у своїй статті, опублікованій в одному з випусків наукового збірника нашого заповідника, поцікавилася спогадами місцевих жителів про цю диверсійну акцію. «Зі слів Ніколайчука С. І. та інших старожилів нашого  Оженина нам стало відомо, що німці вже давно здогадувалися про наміри партизанів за будь-яку ціну зруйнувати цей міст. Тому в такій ситуації вони поступили досить обачно. Як тільки міст був підірваний, німці підвезли зі станції Івачків заздалегідь виготовлений такий самий міст-колію і встановили його над горинськими водами. Щоправда, мурувати основи для нього було ніколи, тому просто «зварили» зі шпал густу клітку, на якій міст і тримався. І рух ворожих потягів було відновлено таким чином за декілька днів. Отож, бажаного результату від цієї диверсії партизанське керівництво не отримало».

Микола Манько
заступник директора з наукової роботи ДІКЗ м. Острога.