Це було під Острогом

На початку жовтня 1943 р. – 75 років тому  – в с. Точивики Острозького району відбулися значні бойові зіткнення українських повстанців із нацистами. Про них збереглися свідчення в документах визвольного руху, в тому числі спогадах повстанського командира Миколи Андрощука-«Вороного», про якого ми вже писали в матеріалах нашої рубрики. Нагадаємо читачам, що М. Андрощук – уродженець с. Дермань, пізніше його родина перебралася на хутір Озера села Розваж на Острожчині. У 1930-х рр. М. Андрощук належав до підпілля Організації українських націоналістів в Острозі, і навіть отримав від політичного проводу організації пропозицію очолити її осередок в нашому місті (від чого відмовився з посиланням на брак досвіду). В 1938-1939 рр. був в’язнем Острозької тюрми. За німецької окупації в березні 1943 р. М. Андрощук з підлеглими йому службовцями допоміжної поліції Мізоцького району (до півсотні осіб) перейшли на нелегальне становище і поклали початок одному із перших збройних відділів Української повстанської армії в наших краях. Працюючи під псевдо «Вороний», наш земляк створює розвідувальну мережу повстанців, а з червня 1943 р. формує окремий відділ польової жандармерії південної групи УПА під командуванням «Енея» (Петра Олійника), діяльність якої поширювалася і на Острозький район. В 1947-1948 рр. М. Андрощук, вже хворий на туберкульоз, в одній з криївок працював над написанням спогадів про початок повстанських дій на півдні Волині. Повстанський командир помер не пізніше 1951 р., а машинописний текст його мемуарів дістався радянським спецслужбам. Їх виявив і опублікував окремим виданням завідувач відділу «Інститут дослідів Волині» Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор Марчук – відомий дослідник визвольного руху. Із підготовленої ним книги (М. Андрощук-«Вороний». Записки повстанця. – Торонто; Львів, 2011) ми взяли і біографічні відомості про нашого земляка, і наведений нижче фрагмент його спогадів про жовтень 1943 р. в с. Точивики під Острогом.

…Теренова боївка Здолбунівського району, командиром якої був Чорнота (Бойко), вела перегово­ри з азербайджанцями, що стояли в с. Новомильск район 3долбунів, як охорона «штацґуту» [державного маєтку. – Ведучий рубрики] в силі 135 чол[овік]. Всі 135 азербайджан зі зброєю на другий день переходять на сторону УПА. Німці, довідавшись про це, зараз же прислали для охорони вже німаків. Чорнота організує напад на «штатсґут», що йому і вда­ється. Німці втікли, залишивши одного ручного кулемета. Бо­ївка забирає все майно зі «штатсґуту», в тому 300 штук худоби, яку роздає селянам.

У цей час якраз переїздила одна німецька частина льотчи­ків з фронту додому на відпочинок. По дорозі заїхали до м. Ост­рога, де їх «крайсляндвірт» зараз використав до стягнення кон­тингенту по селах. Приїхали в с. Точивикі, р[айо]н Остріг, що сусідує з лісом. З сотні УПА, в тому числі сотня азербайджан, що два дні тому перейшли на сторону УПА, окружили с. Точиви­кі. Шуцмани-поляки, яких було коло 50 чол[овік], знаючи добре цей терен як небезпечний для них, заздалегідь втікли в напрямі с. Білашів. Фронтовики-льотчики, будучи не зорієнтованими в ситуації в терені, а до того ще спантеличені німецькою уніфор­мою азербайджан, почувалися свобідно. Зав’язався бій, в ре­зультаті якого було 20 німців вбито, а 5 взято в полон. Решта прорвалась і втікла. При цьому здобуто: 4 про[ти]летунські ку­лемети, решта кріси і автомати. З нашої сторони були тільки легко ранені. Між полоненими був один старшина.

Микола Манько
в. о. директора ДІКЗ м. Острога

Увійти

Зареєструватися

Скинути пароль

Будь ласка, введіть ваше ім'я користувача або ел. адресу, ви отримаєте лист з посиланням для скидання пароля.