Дослідження давнини нашого міста, на все життя стало одним із головних напрямів його наукових зацікавлень

Чотирнадцятого січня 1882 р. – 135 років тому – в містечку Брусилів (нині райцентр на Житомирщині) – народився Іван Огієнко (митрополит Ілларіон) (помер 29 березня 1972 року) – визначний український вчений-гуманітарій (мовознавець, історик церкви і культури, літературознавець), політичний, громадський і церковний діяч.

У 1903 р., вже маючи військово-фельдшерську освіту, він екстерном склав іспити на атестат зрілості в Острозькій чоловічій гімназії, що відкрило йому шлях на історико-філологічний факультет Університету святого Володимира в Києві, а пізніше – і до науково-викладацької праці в ньому. Дослідження острозької давнини, зокрема, друкарської спадщини нашого міста, на все життя стало одним із головних напрямів його наукових зацікавлень.

Іван Огієнко – активний учасник українського державотворення (засновник і перший ректор  Кам’янець-Подільського університету, міністр народної освіти і віровизнань Української Народної Республіки), провідна постать українського православного церковного відродження. Немає, мабуть, острожанина, що не тримав у руках видання Біблії з книгами Старого і Нового Заповітів в новому українському перекладі Івана Огієнка з давньоєврейського і давньогрецького оригіналів. Багато православних священиків (у тому числі і на Острожчині – відомі В. Бобровницький, М. Рихлицький та ін.) – із студентів Івана Огієнка по відділенню православного богослов’я Варшавського університету 1920 – 1930 років.

Овдовівши в роки Другої світової війни, вчений прийняв чернецтво з ім’ям Іларіон (так звався перший із русинів київський митрополит часів Ярослава Мудрого) і в сані єпископа, а пізніше – митрополита, очолював православну єпархію Холмщини і Підляшшя, а по війні став предстоятелем Української православної церкви в Канаді (нині – канонічна самоврядна церква в складі Константинопольської патріархії).

Нижче подаємо витяги із книг Івана Огієнка  про історичну спадщину міста, де він здобув гімназійну освіту.

«Ця найперша вища школа, Острізька академія, мала величезне значення в історії культури України. Тоді якраз з’явилось друкарство в Європі і князь Костянтин Острозький не пожалів своїх коштів, щоб відкрити друкарню в м. Острозі… І місто Остріг стало центром освіти й культури для всієї України, на що князь Костянтин не шкодував матеріальних засобів. Діяльність Острозького була дуже широка і сильно корисна, бо справді реально рятувала український народ».

«Острізька школа мала характер європейської вищої школи».

«Острізька школа звичайно називалась «триязичним ліцеєм».

«Яка саме була ця школа, не відомо, але у всякому разі була школа вищого типу… Дійсно, князь Костянтин Острозький пильно старався, щоб його школа стала університетом і звалася Академією.., тому й ми маємо право звати її так, як хотів князь Костянтин, і як звали самі професори: Академія».

«В місті Острозі, незабутнім патріотом українцем князем В. -К. Острозьким (1526 – 1608 рр.) у другій половині XVI  віку зароджується славна Академія острозька, і коло цієї Академії згуртувалися кращі сили України, їх кращі наукові сили, що повели вперед і рідну літературу, і рідну культуру» своєю силою особливо славився Остріг у другій половині ХV віку, ціле ХVІ та самий початок ХVІІ віку. Остріг став у кінці справжнім культурним центром, осередком цілої Волині, і в справах культури був першим містом на всю Україну, значно перевищуючи навіть Львів…».

«Виступив князь Костянтин на оборону прав свого народу українського, а перед усім на оборону його батьківської віри… і князь вирішив попрацювати головно для підняття культурного рівня свого народу – князь заснував у себе в Острозі найкращу для свого часу школу і друкарню при ній» потроху в Острозі збиралися кращі вчені свого часу і місто ставало найкращим освітнім осередком на Волині».

«Видання остріжські увесь час користувались на Україні заслуженою пошаною».

Микола Манько.