«Де Азеф?» – свого часу цікавило і острожан

Майже рік тому в №20 газети «Замкова гора» від 20 травня 2017 р. було опубліковано матеріал Івана Павліва «Знайшли цікавий експонат». Публікація розповідає, як робітники які проводили ремонт приміщення Острозької міської бібліотеки для дітей, виділеного для Центру туристичної інформації, виймали старе вікно і знайшли в ньому кілька старих, пожмаканих, пожовклих від часу листків газетного паперу. Будівельники передали знахідку в редакцію, а звідти вона перейшла в умілі руки реставратора по паперу Державного історико-культурного заповідника м. Острога Вікторії Мазуренко. Передані листки були в досить поганому стані – скручені, пом’яті, розірвані і пошматовані в багатьох місцях. Фахівець зізнавалася пізніше, що спершу було навіть страшно братися за справу, але після клопіткої кількатижневої роботи Вікторії Леонідівні вдалося скласти майже повноцінне чотиристорінкове  видання, що виходило у світ у Санкт-Петербурзі – «Биржевые ведомости. Ежедневная политическая, общественная и литературная газета», №223, п’ятниця, 24 вересня 1910 року.

Оскільки, 24 квітня цього року виповнюється 100 років з дня смерті знаменитого організатора революційного терору і одночасно поліцейського провокатора Євно Фішелевича Азефа, нашу увагу у відреставрованій газеті за 1910 рік привернула коротенька публікація під назвою «Где Азеф?». Наведемо її повністю мовою оригіналу. «Бельгийские газеты, опровергая слухи об убийстве Азефа, сообщают, что последний проживает в настоящее время на вилле у Гартинга близ Намюра, занимаясь там охотой. Газеты предполагают, что Азеф сам распустил слухи о своем убийстве».

Майбутня знаменитість народився в жовтні 1869 р. в Гроднинській губернії в багатодітній сім’ї бідного кравця-єврея. Брав участь у гуртках революційної єврейської молоді , закінчив гімназію у Ростові-на-Дону. 1892 р. переслідуваний поліцією, вкрав у знайомого купця 800 рублів, щоб втекти у Німеччину і там здобути інженерну освіту. Навчаючись у Карлсруе на інженера-електротехніка, запропонував свої послуги російській поліції для стеження за студентами із Росії, причетними до революційних організацій. Пізніше Євно Азеф приєднався до партії соціалістів-революціонерів (есерів) і невдовзі став найближчим помічником Григорія Гершуні – організатора і очільника грізної Бойової Організації цієї партії. А після арешту Г. Гершуні, який трапився не без допомоги самого Азефа, останній став на чолі організації. Під безпосереднім керівництвом Є. Азефа Бойова Організація есерів здійснила вбивства міністра внутрішніх справ і шефа корпусу жандармів В. Плеве, великого князя Сергія Олександровича (рідного дядька царя, генерал-губернатора Москви), градоначальника Петербурга В. фон дер Лауніца, головного військового прокурора В. Павлова – всього більше 30 терористичних актів проти визначних представників царського державного апарату. Щоб уникнути викриття з боку революціонерів, ці політичні вбивста Азеф ретельно готував особисто і в таємниці від Департаменту поліції. А про підготовку інших бойових акцій партії есерів він своєчасно повідомляв каральні органи імперії. Тож його вважали «своїм» і революціонери, і царська охранка, яка виплачувала своєму агенту міністерське жалування. В 1908 р. публіцист В. Бурцев за допомогою колишнього директора Департаменту поліції А. Лопухова, який вступив у конфлікт з царським режимом, викрив провокаторську діяльність Азефа, хоч цьому до останнього не вірило керівництво партії есерів. Зрештою, партійний суд виніс своєму колишньому головному бойовику смертний вирок, але той встиг зникнути із документами, підготовленими йому російськими дипломатами. Одного разу, випадково зустрівши на курорті у Франції згаданого вище В. Бурцева, Є. Азеф намагався довести публіцисту, що зробив для революції значно більше, ніж завдав їй шкоди.

В роки Першої світової війни Азеф, що проживав у Берліні, був заарештований німецькою поліцією як колишній агент спецслужб ворожої держави. Сидів у тюрмі Моабіт і був звільнений лише наприкінці 1917 р., вже важко хворий. Помер в одній із берлінських клінік 24 квітня 1918 р., вже після підписання миру між Німецькою імперією і більшовицькою Росією, проти якої вели боротьбу (в т. ч. і терористичну)  більшість колишніх однопартійців Азефа із партії соціалістів-революціонерів.

Микола Манько
заступник директора з наукової роботи ДІКЗ м. Острога.