Бернадоти – королі Швеції, нащадки князів Острозьких

Герб династії Бернадотів

Двісті років тому – 5 лютого 1818 року – помер король Швеції (у 1809-1818 рр.) і Норвегії (у 1814-1818 рр.) Карл XIII(1748-1818 рр.) із династії Голштейн-Готторпів. До цієї ж династії що була молодшою гілкою німецько-данського Дому Ольденбургів, належали всі російські імператори від Петра III до Миколи II, хоча вони продовжували іменувати себе Романовими – як нащадки старшої дочки Петра I Анни.

На об’єднані державною унією шведський і норвезький престоли зійшов спадкоємець і прийомний син бездітного покійного короля Карл XIV Юхан. Він започаткував нову королівську династію Бернадотів, яка відтоді 200 років володарює в Швеції. На протязі 1818-1905 рр. її представники займали і престол Норвегії.

Карл XIV Юхан Бернадот

Доля засновника цієї династії небуденна і для тих бурхливих часів. Жан Батіст Жуль Бернадот народився 26 січня 1763 року на півдні Франції в заможній родині королівського адвоката, який, однак, не мав прав дворянства. Юнак вчився на правника, але в 17-річному віці поступив на військову службу. Спочатку його кар’єра йшла дуже повільно: лише через 8 років він став сержантом, а офіцерські посади тоді були зарезервовані для кандидатів із дворян. Шлях до армійських висот, а згодом і до високої політики йому відкрила Велика французька революція. Його непогана освіта, військові здібності, особиста хоробрість, відданість справі революції були високо оцінені. 1790 р. Бернадот був молодшим лейтенантом, а 1794 р. – вже дивізійним генералом. Є легенда, що, коли він помер (вже королем), при бальзамуванні його тіла знайшли татуювання на французькій мові «Смерть королям». Насправді руку швецького монарха прикрашав не такий кровожерний напис часів його служіння революції: «Хай живе республіка».

З 1797 р. генерал Бернадот співпрацює з іншим революційним генералом Франції більш високого польоту – Наполеоном Бонапартом, навіть одружується на його колишній нареченій Дезіре Кларі – майбутній королеві Швеції та Норвегії. На сестрі Дезіре одружився брат Наполеона Жозеф Бонапарт, що з волі брата почергово займав престоли Неаполя та Іспанії.

З іменем Бернадота пов’язано ряд блискучих перемог французької зброї над пруськими, австрійськими, російськими, англійськими, швецькими військами. 1804 р. він став одним із маршалів Франції. В той же час Наполеон постійно і не безпідставно підозрював свояка у нелояльності і змовах проти імператора.

У 1806 р. маршал Бернадот взяв у полон більше 1000 шведів, до яких поставився надзвичайно гуманно і врятував їм життя. Це зробило його ім’я дуже авторитетним у Швеції. І коли 1810 року швецький парламент (риксдаг) обирав спадкоємця своєму бездітному монарху, корону було запропоновано знаменитому французькому маршалу за умови, що той прийме лютеранство. Бернадот погодився, а імператор Франції тим часом звільнив суперника і свояка зі служби. В тому ж 1810 р. Бернадот був всиновлений королем Карлом XIII і вступив в обов’язки регента Шведського королівства, його головнокомандувача і фактичного правителя.

1812 р. Бернадот розірвав стосунки із Францією, уклав союз з Англією і Росією. А 1813-1814 рр. на чолі швецьких військ воював проти Наполеона і вчорашніх побратимів по зброї. За це Швеція на правах унії отримала під свою владу Норвегію.

5 лютого 1818 р. Карл XIV Юхан після смерті прийомного батька вступив на престол і успішно володарював до кінця своїх днів (помер він 8 березня 1844 р.),  заклавши основи нейтралітету Швеції, який вона зберігає і до сьогодні.

Після нього престол успадкував народжений, як і батько, у Франції єдиний син Оскар, який королював з 1844 по 1859 рр. 1823 р. він, ще спадкоємець трону одружився з принцесою Жозефіною Лейхтенберзькою – дочкою Євгенія Богарне (пасинка Наполеона) і його дружини принцеси Августи Баварської. Отже, принцеса Жозефіна Лейхтенберзька по-батькові була онукою першої дружини Наполеона імператриці Жозефіни, а по матері – онукою першого баварського короля Максиміліана I. А ми вже свого часу прослідкували, що король Баварії Максимліан I був нащадком князя Василя-Костянтина Острозького у VIII коліні (див. наш матеріал у «Замковій горі» від 11 листопада 2017).

Отак після смерті Оскара I Бернадота (1859 р.) і до наших днів королівський престол Швеції (а до 1905 р. і Норвегії) займають нащадки князів Острозьких, а саме:

  • Карл XV (король Швеції і Норвегії у 1859-1872 рр., старший син Оскара I, нащадок Василя-Костянтина Острозького в XI коліні);
  • Оскар II (король Швеції у 1872-1907 рр., король Норвегії у 1872-1905 рр., третій син Оскара I, нащадок Василя-Костянтина Острозького у XI коліні);
  • Густав V (король Швеції у 1907-1950 рр., старший син Оскара II, нащадок Василя-Костянтина Острозького в XII коліні);
  • Густав VI Адольф (король Швеції у 1850-1973 рр., старший син Густава V, нащадок Василя-Костянтина Острозького в XIII коліні);
  • Карл XVI Густав (король Швеції з 15 вересня 1973 р. і до сьогодні, внук Густава VI Адольфа, нащадок Василя-Костянтина Острозького в XV коліні);

Карл XVI Густав

Вікторія кронпринцеса, Герцогиня Вестерготландська

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки з 1980 р. у Швеції конституційно змінено порядок успадкування престолу на користь старшої дитини королівського подружжя незалежно від її статі, сьогодні спадкоємицею трону є кронпринцеса Вікторія, герцогиня Вестерготландська – старша дочка короля Карла XVI Густава і нащадок князя нащадок Василя-Костянтина Острозького у XVI коліні, народжена 14 липня 1977 рр. До конституційних змін 1980 р. кронпринцем і спадкоємцем шведського престолу був її молодший брат Карл Філіп, герцог Вермланський, народжений 13 травня 1979 р.

Микола Манько
заступник директора з наукової роботи ДІКЗ м. Острога