Б. Хмельницький на Замковій горі

Десять років тому – 16 лютого 2008 р. – пішов із життя відомий актор театру і кіно Борис Хмельницький  – один із сузір’я театральної Таганки тих років, коли там працював (професіонали у цьому випадку кажуть: «служив») Володимир Висоцький.

Б. Хмельницький народився 27 червня 1940 р. в Усурійському краї на Далекому Сході, а більша частина його життя пройшла в Москві, де він і помер та був похований на Кунцевському цвинтарі. Та окремі періоди його біографії і важливі епізоди кіно творчості були пов’язані з Україною.

Так, Борис Хмельницький навчався у Львові, де 1961 р. закінчив музичне училище. Першим його кінофільмом стала картина режисера Леоніда Осики «Хто повернеться — долюбить» (1966 р.), в якій він одразу зіграв головну роль солдата-поета, що робив нелегкий життєвий вибір.

Для кіно-Україніки, для славнозвісної української школи поетичного кіно актор за своє життя дійсно зробив немало. Б. Хмельницький знявся у головній ролі Петра у фільмі режисера Юрія Іллєнка «Ніч на Івана Купала» за повістю Миколи Гоголя. Глядачам запам’ятався його Перелесник у кінокартині того ж Юрія Іллєнка «Лісова пісня. Мавка» за безсмертним твором Лесі Українки. Але найбільше актор знімався у свого першого режисера-кінонаставника Леоніда Осики. У фільмі «Етюди про Врубеля» він зіграв роль Семена Гайдука – київського друга великого художника. Актор був залучений до зйомок і в фільмі Л. Осики «Море».

Б. Хмельницький знявся і в останньому великому фільмі того ж Леоніда Осики «Гетьманські клейноди» за романом Богдана Лепкого «Крутіж», де він зіграв роль козака Загриви. Чи не найважливіші епізоди кінокартини знімалися у наших краях – на Замковій горі Острога і в інтер’єрах самого княжого замку, а також під мурами оборонного монастиря в Межиричі. Тож на якийсь час Острог став місцем творчої праці об’єднаних режисером акторів Людмили Єфименко, Леся Сердюка, Бориса Хмельницького, Володимира Коляди та інших виконавців. Та й острожани могли не лише поспілкуватися із кінознаменитостями, а й заробити якусь копійку (точніше, якусь тисячу тодішніх купоно-карбованців) у масових зйомках. Прем’єра фільму відбулася 1 вересня 1993 р. – на жаль, в час, коли далі розвалювалася система кінопрокату, тож стрічку глядачі переважно бачили на телеекрані, що, звичайно, не зовсім те (чи зовсім не те). А 1997 р. Леонід Осика отримав Шевченківську премію – як за свої класичні фільми початку 1970-х рр. «Камінний хрест» та «Захар Беркут», так  і за зняті в Острозі «Клейноди».

Микола Манько
заступник директора ДІКЗ м. Острога з наукової роботи