Альтернативний травень – 1938: УРСР Євгена Коновальця і відроджена Острозька академія

Вісімдесят років тому в м. Роттердам (Нідерланди) було вбито засновника і першого голову Організації Українських Націоналістів полковника Євгена Коновальця. З 1941 р. за рішенням Великого збору ОУН 23 травня відзначається як День Героїв.

А на сторінках роману з альтернативної історії України 1-ї половини ХХ ст. «Харків – 1938», написаного уродженцем Рівненщини і викладачем Національного університету «Острозька академія» Олександром Ірванцем, Євген Коновалець зовсім не революціонер-емігрант, за яким полюють спецслужби держав, що поділили Україну. Там він глава (Президент-Гетьман) УРСР – не Української Радянської Соціалістичної Республіки в складі Радянського Союзу, а незалежної Української Робітничо-Селянської Республіки, герб якої – Тризуб, обрамлений колоссям. Українська держава вистояла в боротьбі з більшовицькою Росією, відстояла свій суверенітет і щороку, починаючи з 1920 р., святкує 9 травня як День Перемоги. При владі в цій альтернативній УРСР стоїть Партія українських націоналістів-комуністів, яку, як і державу, очолює Євген Коновалець. Головний ідеолог партії і держави – класик української літератури Микола Хвильовий, спікер парламенту – Микола Скрипник (в реальній УРСР вони покінчили з собою ще в 1933 р.). Прем’єр-міністр  – знаменитий мільйонер Терещенко, який, між іншим, випускає відомі у світі цукерки «Рещен». Столиця УРСР – місто Харків; в 1934 р., на відміну від реальної історії столиця у Київ не переїхала. За незалежність довелося заплатити велику ціну – Західна Волинь і Східна Галичина (як і в реальній історії) знаходяться під Польщею, Північна Буковина – під Румунією, у Криму  (на відміну від тієї ж реальної історії) засів – і сидить навіть в 1938 р. – барон Врангель. Польська влада на початку 1930 рр. організувала штучний Голодомор на Західній Волині, щоб ослабити там український визвольний рух. Але УРСР Євгена Коновальця підтримує українську культуру серед своїх західних братів; на кошти харківського уряду відроджується і в 1938 р. успішно працює в нашому місті Острозька академія. А буковинка Ольга Кобилянська, що живе під румунською окупацією, отримує Нобелівську премію з літератури. Економіка високоіндустріальної і високоаграрної України процвітає; військова міць держави надзвичайно потужна. Харків – один із центрів європейської і світової культури. На фестивалі пролетарської культури в українській столиці в 1938 р. Ернест Хемінгуей побився з Остапом Вишнею.

Українські спецслужби [СБУ] на чолі з сином класика української літератури полковником Юрієм Коцюбою [Коцюбинським] успішно борються із зовнішніми і внутрішніми ворогами робітничо-селянської України. Антидержавні сили емігрантів – соціалістів і демократів в їх боротьбі проти національного комунізму Коновальця-Хвильового очолює Симон Петлюра, за яким в Парижі полюють українські спецслужби. Їм в цьому допомагають західноукраїнські підпільники: Олег, Олена і Степан. На відміну від Петлюри, інший опозиціонер до діючої влади Володимир Винниченко мирно проживає в почесному і комфортному засланні на березі Азовського моря в прикордонному українському місті Таганрог.

Головний зовнішньополітичний союзник УРСР Євгена Коновальця – націонал-комуністична Великонімеччина, канцлер якої Ернст Тельман успішно розгромив націонал-соціалістичну гітлерівську загрозу. У травневі дні альтернативної історії 1938 р. готується до втілення в життя пакт Коновальця-Тельмана про поділ Польщі, тож от-от Острог, як і західноукраїнські землі, повернуться до складу Матері-Батьківщини.

От тільки тривожна нота чується в цьому романі з альтернативної історії. Євген Коновалець в травні 1938 р. після переговорів з Тельманом збирається летіти в Роттердам на відкриття філіалу українського шоколадного концерну «Рещен» [реальний провідник ОУН загинув від вибухівки, закладеної в подаровану йому радянським агентом коробку шоколадних цукерок].

Микола Манько
заступник директора з наукової роботи ДІКЗ м. Острога.