100-річний музей – у 650-літньому замку

Братство імені князів Острозьких – головний ініціатор реставрації пам’ятки

Доля пам’яток острозької старовини не раз привертала увагу діячів української, польської, російської культур. Однак, XIX ст. в цьому відношенні більше було часом безповоротних втрат. Мандрівники – художники і літератори – поспішали замалювати і описати острозькі пам’ятки, поки вони не були безповоротно втрачені. Лише зусиллями громадськості наприкінці століття вдалося відвернути загрозу знищення Вежі Мурованої і перебудови під дзвіницю Круглої вежі на Замковій горі.

XX ст. починалося обнадійливо. В 1907 р. в Острозький Богоявленський собор із Києво-Печерської лаври було перенесено частку мощей преподобного Федора, князя Острозького. Наступного року широко відзначалося 300-річчя з дня смерті засновника Острозької академії князя Василя-Костянтина. Ці дві події спонукали місцеву інтелігенцію до конкретних справ, провідником яких у життя стала релігійно-просвітницька і науково-краєзнавча організація – Братство імені князів Острозьких під покровом преподобного Федора, князя Острозького.

Установчі збори Братства відбулися в лютому 1909 р., а 11 (24) травня цього ж року – в день святих Кирила і Мефодія – був обнародуваний його статут. Першим головою Братства був обраний директор гімназії Іван Окойомов; пізніше цю посаду обійняв мировий посередник Ілля Івашкевич (1855 – 1920 рр.). Ініціатором створення Братства, його провідним діячем, організатором всіх справ і починань був спостережник («наблюдатель», інспектор) церковно-парафіяльних шкіл Острозького повіту священик о. Михайло Тучемський (1872 – 1945 рр.). Своїм головним завданням Братство імені князів Острозьких визначило збереження, реставрацію, вивчення і популяризацію пам’яток острозької старовини. Наприкінці 1909 р. воно розпочало народні читання з лекціями на історико-краєзнавчі теми, здійснювало випуск популярних видань (серед яких були підготовлені о. М. Тучемським книжки «Преподобный Феодор, князь Острожский», «Сторожевой замок князей Острожских в Остроге», «Город Острог в современном князю К. К. Острожскому состоянии»). Вже в 1909 – 1910 рр. при Братстві були засновані давньосховище і бібліотека, почали комплектуватися  музейні збірки стародруків, рукописних книг, архівних документів, нумізматики, церковного мистецтва, археології, інших старожитностей, насамперед, пов’язаних із добою князів Острозьких та Острозької слов’яно-греко-латинської академії.

Список колекції давньосховища відкривали оригінал Острозької Біблії 1581 р., два п’ятисвічники князя Василя-Костянтина Острозького 1575 р., печатка м. Острога 1700 р., низка друків та рукописних книг.

Головна заслуга Братства перед Острогом, Волинню, українським народом та європейською культурою – врятування і реставрація визначної пам’ятки вітчизняної архітектури XIV ст. – Вежі Мурованої на Замковій горі. Її відбудова, що здійснювалася на народні пожертви, відбувалася в 1913 –1914 рр. Керівником і автором проекту ремонтно-реставраційних робіт у замку був волинський єпархіальний архітектор Володимир Леонтович (1881 – 1968 рр.), що перед тим працював над створенням меморіалу «Козацькі Могили» під Берестечком, а консультантом проекту – академік архітектури Петро Покришкін (1870 – 1922 рр.). Сприяння і допомогу у реставрації Острозького замку надавали Імператорська Археологічна Комісія в Санкт-Петербурзі, Київське товариство охорони пам’яток старовини і мистецтв, депутати Державної Думи від Волині, особливо єпископ Кременецький Никон (Безсонов). Роботи у Вежі Мурованій в основному були здійснені до літа 1914 р.

Початок Першої світової війни не дав змоги відразу втілити у життя головну мету Братства – відкрити у відреставрованих приміщеннях замку історичний музей. Натомість тут у перший рік війни розташувався військовий госпіталь місцевого комітету Червоного Хреста для поранених солдатів російської армії. Лише в 1916 р. в день пам’яті покровителя міста Острога і Братства імені князів Острозьких  преподобного Федора князя Острозького – 11 (24) серпня – у Вежі Мурованій відкрився Музей імені князів Острозьких, в основу якого лягли зібрані під керівництвом о. М. Тучемського – першого керівника і хранителя музею – колекції братського давньосховища. Там же у замку розмістилися науково-історична бібліотека і зал для народних читань.

В 1916 р. співробітник Музею імені князів Острозьких випускник Московської духовної академії Михайло Струменський опублікував перший музейний каталог – опис зібраних в Острозі рукописних книг. Братство імені князів Острозьких заклало міцний фундамент систематичній науково-музейній праці та краєзнавчим дослідженням в Острозі.

Робили все можливе, щоб зберегти матеріальні й духовні скарби

Впродовж усього ХХ ст. з його війнами та революціями, чужоземними окупаціями, пересуваннями та змінами державних кордонів, руйнуванням старовинних замків і палаців, садиб і храмів, працівники музею і його друзі та дарувальники доклали немало зусиль для врятування пам’яток давнини Острога та його околиць. Заслуговує особливої поваги праця інтелігентів, об’єднаних в Острозькому комітеті охорони пам’яток історії і мистецтв, що діяв при історичному музеї Острога в найважчі 1919 – 1920 рр. Йосип Новицький, Михайло Струменський та інші члени комітету робили все можливе, щоб у вихорі війни та революції зберегти в Острозі та його повіті скарби матеріальної й духовної культури, примножити колекції відкритого у 1916 р. Музею князів Острозьких.

Ю. Пілсудський в Острозькому замку 6.08.1924 р.

У міжвоєнне двадцятиліття – за часів польської влади у 1920 – 1930 рр. – Братство імені князів Острозьких було усунуто від керівництва історичним музеєм і (під іменем Свято-Федорівського братства) зайнялося винятково храмовими справами Богоявленського собору. Управління музеєм спочатку здійснював призначений державою куратор, згодом – міський магістрат за участю громадського «Товариства друзів Музею імені князів Острозьких». Діяльність музею занепала, систематична наукова робота не велася, частина музейних колекцій за розпорядженням воєводської адміністрації була вивезена в Луцьк або передавалася попереднім власникам із навколишніх замків і садиб. Серед відомих відвідувачів музею князів Острозьких цього часу назвемо маршала Польщі Юзефа Пілсудського, який 6 серпня 1924 р. перебував в Острозі на полковому кавалерійському святі.

Зміни на краще настали в 1938 р., коли Музей імені князів Острозьких перейшов під керівництво острозького відділення Польського краєзнавчого товариства, основу якого склали педагоги міста на чолі з магістром Мєчиславом Єсьманом. Певний час над упорядкуванням острозьких музейних зборів – насамперед, археологічних – працював молодий талановитий польський археолог-науковець із Луцька Ян Фітцке, ім’я якого ми згодом зустрінемо у трагічному списку загиблих у Катині. Належало б відзначити постійну увагу польських освітян того часу до краєзнавства, залучення вчителів і учнів острозьких шкіл до самостійних досліджень і підготовки ними рефератів та публікацій, видання власної краєзнавчої періодики, серед яких був й ілюстрований путівник по Острогу.

Після входження Острога до складу СРСР Острозький музей у лютому 1940 р. отримав державний статус, штатний розпис і відповідне бюджетне фінансування, а також стандартну для радянської культурної номенклатури назву «Острозький історичний музей». До його складу увійшли також збірки приватного музею Йосипа Новицького, який у 1920 – 1930 рр. був усунутий польською адміністрацією від роботи у Музеї імені князів Острозьких і створив власний невеликий музей при місцевому відділенні Російського благодійного товариства. Сам Йосип Новицький після тривалої перерви зміг повернутися у Замок і вести у музеї наукову роботу.

Музейна діяльність не припинялася і в роки гітлерівської окупації міста, що настала після запеклих оборонних боїв із нацистами, які тривали на вулицях та площах Острога, його околицях з 26 червня по 3 липня 1941 р. В окупаційні роки Й. Новицькому знову доводилося рятувати пам’ятки острозької давнини, в тому числі і єврейські старожитності, що залишилися без господарів після нелюдських акцій Голокосту.

Повоєнні десятиріччя також не були милостиві до долі острозьких пам’яток. Були знищені старі польське і єврейське кладовища міста, вулички і квартали давньої забудови, що вціліли у воєнних пожежах; із грубим порушенням архітектурних і пам’яткоохоронних вимог велася нова забудова в центрі міста, руйнувалися закриті і пристосовані для інших потреб храмові будівлі. Однак, десятки тисяч відвідувачів із далеких і близьких країв щороку переступали поріг Острозького краєзнавчого музею (цю назву він отримав із 1950 р.); поповнювалися колекційні збірки, будувалися нові музейні експозиції та виставки у старовинному замку.

У 1963 р. в місті було відкрито пам’ятник Тарасу Шевченку. Земля із могили українського генія у Каневі лягла тоді в острозьку землю недалеко від місця, де стояла наша перша академія.

У 1978 р. в Острозі відбулися Федорівські читання, присвячені 400-річчю острозького друкарства; в честь цього ювілею було відкрито пам’ятний знак на місці, де в давнину працювали академія та друкарня князів Острозьких, де побачила світ Острозька Біблія.

11 серпня 1981 р. рішенням уряду України ансамбль архітектурних пам’яток Острога та його околиць були оголошені Державним історико-культурним заповідником м. Острога. На виконання цієї постанови 11 вересня 1981 р. рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів на основі Острозького краєзнавчого музею, відкритого, нагадуємо, 11 (24) серпня 1916 р., був створений Державний історико-культурний заповідник м. Острога. Його нинішній статут був затверджений Рівненською обласною радою – оскільки наш заповідник заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради – у 2013 р. Зазначимо при цьому, що до складу заповідника входять пам’ятки архітектури національного значення, а його музейні колекції належать до державної частини Музейного фонду України, що є національним надбанням, і не підлягають відчуженню в будь-якій формі.

Колектив заповідника працює активно і результативно

Комунальний заклад «Державний історико-культурний заповідник м. Острога» Рівненської обласної ради є правонаступником усіх прав та обов’язків Державного історико-культурного заповідника м. Острога, створеного 11 вересня 1981 р. відповідно до постанови уряду України від 11 серпня 1981 р. No 413 з наступними змінами, та його попередника – Острозького краєзнавчого музею, відкритого 11 (24) серпня 1916 року під назвою «Музей імені князів Острозьких» з ініціативи релігійно-просвітницького і науково-краєзнавчого громадського об’єднання «Братство імені князів Острозьких під покровом преподобного Федора, князя Острозького».

Під охороною заповідника знаходяться 11 пам’яток архітектури та історії, з них 9 – національного і 2 – місцевого значення.

На сьогодні в складі заповідника працюють 4 музеї і постійні виставки: краєзнавчий музей з історичним та художнім відділами; Музей книги та друкарства; постійна нумізматична виставка; Літературно-меморіальний музей М. Островського у с. Вілія.

Станом на 1 січня 2016 р. музейний фонд заповідника становив 69935 предметів основного та 24703 предмети науково-допоміжного фондів.

У 2015 р. заповідник прийняв 43,1 тис. відвідувачів, із них були обслуговувані екскурсіями 23,4 тис. осіб, для яких було проведено 989 оглядових та тематичних екскурсій. Протягом року відділи заповідника підготували 39 найменувань виставок.

Колектив заповідника 2016 року.

На виставки залучалися експонати і колекції з інших музейних установ державної та недержавної форм власності, приватних колекцій, здійснювався обмін виставками з музеями та заповідниками Донецької, Волинської, Хмельницької областей. Особливою увагою відвідувачів та громадськості користувалися такі виставки 2015 – першої половини 2016 рр.: «Жіночий портрет XX ст.», «Сторінки історії острозьких татар», «Образ жінки у чорно білій світлині», «Козацький дух Української армії», «Солдати АТО – справжні спадкоємці переможців над нацизмом» та ін.

Заповідник проводить наукові конференції: «Острозькі краєзнавчі читання», «Історія музейництва і пам’яткоохоронної справи в Острозі та на Волині», «Волинська книга: історія, дослідження, колекціонування». За їх матеріалами за 2004 – 2015 рр. видано 14 наукових збірників. Здійснюється  видання путівників, наукової, науково-популярної та рекламно-інформаційної літератури. Науковці заповідника беруть участь у міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, а також в археологічних експедиціях із дослідження епохи міді-бронзи та середньовіччя, в експедиціях з історії татарських поселень на Острожчині та ін.

Заповідник був номінантом Всеукраїнської акції «Сім чудес України» та переможцем акції «Сім чудес Рівненщини», нагороджувався дипломами загальноукраїнського проекту «Україна туристична», Всеукраїнських музейних фестивалів у м. Дніпропетровськ, проекту «Віа РегіяУкраїна – культурний шлях Ради Європи».

Микола Манько
заступник директора ДІКЗ м. Острога з наукової роботи.